Сіамська принцеса з Волині

У 1998 році під час популярного Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором» група артистів із Таїланду поклала квіти до одного зі старовинних пам’ятників, що збереглися на цвинтарі кафедрального Свято–Троїцького собору у Луцьку. Ім’я голови луцького міського суду Івана Десницького, вибите на надгробку, мало що скаже сучасному пересічному мешканцеві древнього Лучеська. Дивовижно, але таїландці , їдучи до Луцька, знали, що це за могила і чиї останки там знайшли свій останній прихисток. Вони вшановували батька їхньої принцеси.

Народилася наша героїня навесні 1886 року в Луцьку в родині головного судді міста, у якій було 12 дітей. Батько помер, коли Катерині ще не виповнилося трьох літ. Частина сім’ї перебралася до Києва, де дівчина навчалась у гімназії. А згодом зі старшим братом вона поїхала до Петербурга.

Починалося ХХ століття… Брат навчався в університеті, а Катерина — на курсах медичних сестер. Насувалася російсько-японська війна.

Катерина вже тоді була дуже привабливою, ще й чудовою співрозмовницею. Тож недавня волинська провінціалка швидко стала в імперській столиці юною світською левицею. 1905 року на якомусь із балів познайомилась із симпатичним і дуже освіченим молодим офіцером, судячи з мундиру — корнетом імператорських гусарів. Трохи незвичні риси смаглявого обличчя та майже непомітний акцент спочатку зовсім не привернули Катерининої уваги: імперія-ж бо велика, народів безліч…

Кажуть, це було кохання з першого погляду. Лише пізніше Катерина дізналася, що смаглявий лейб-корнет — Його Високість Чакрабон, принц Сіаму… Нині ця країна відома як Таїланд. І чи не найкраще, мабуть, знайома відпочивальникам з усього світу завдяки своїм курортам. А ось іще століття тому — що могла знати про Сіам європейська дівчина, хай і освічена? Що Сіам — стародавня абсолютна монархія в Індокитаї, єдина країна півострова, яка зберегла незалежність від європейців? Що природа її прекрасна й загадкова, культура та звичаї — так само? А ще?..

…1897 року, коли Санкт-Петербург із офіційним візитом відвідав сіамський король Рама V Чулалонгкорн, імператор Микола ІІ запропонував йому надіслати одного з королівських синів на навчання до російської столиці. Екзотичному монархові пропозиція дуже сподобалася. Наступної весни другий син короля, принц Чакрабон, який раніше навчався у Британії, приїхав до Пітера і був зарахований до Імператорського Пажеського корпусу.

Коли Катерина Десницька познайомилася з Чакрабоном (іще не знаючи, хто він «за паспортом»), той щойно закінчив Корпус і отримав лейб-гусарські еполети. Принц вступив до Академії Генерального штабу. І тут починається достеменна «мильна опера». Доки принц Чакрабон навчався (йому виповнилося 22 роки, за тодішніми східними королівськими мірками — вже старий парубок), королівська сім’я заочно влаштувала справжній кастинг шляхетних наречених. А Катерина, курсистка з Луцька, дізнавшись про походження свого смаглявого корнета («ну, він же принц, а я…»), від нещасного кохання подалася сестрою милосердя на фронт у Маньчжурію...

Чакрабон, якого приголомшив (але й зачарував) несподіваний вчинок коханої, писав своїй Катерині на фронт листи, називаючи її нареченою, щодня телеграфував… Надсилав їй із Пітера в Маньчжурію імператорською спецпоштою кошики квітів. І бомбив принц сіамський гостинного государя всеросійського наполегливими вимогами направити його до діючої армії. Але з такою ж наполегливістю йому відмовляли — із цілком зрозумілих дипломатичних міркувань.

Із війни Катерина повернулася із трьома бойовими нагородами. Принц Чакрабон знову слав коханій щодня оберемки квітів. А йому із Сіаму надходили чергові резюме на вакансію майбутньої принцеси… Але принцесою буде Катерина — і край!

Був іще в цій історії такий собі Най Пум. Одні пишуть — особистий охоронець принца, королем приставлений, інші — мало не його позашлюбний брат. Принаймні приїхали вони в Росію разом. І Най Пум теж став кадетом Пажеського корпусу. Кажуть, він чи не щодня просив принца подумати і схаменутися: за сімсот літ ніхто із сіамських принців не одружувався із чужоземкою. Чакрабон не зважав на поради Ная Пума. Після подій, про які піде мова далі, загадковий брат-охоронець так і не наважився повернутися до Сіаму й лишився в Росії…

…Катерина прийняла наполегливі пропозиції руки та серця від принца. Головною умовою було тільки одне. Наречена знала: у сіамській династії одвіку існувало багатоженство. Чакрабон присягнувся, що йому потрібна тільки Катерина, одна й назавжди. Дівчина дала згоду на шлюб.

Та проблеми тільки починалися. Спочатку — із церквою. Пізніше в емігрантській пресі писали: «Усі священики відмовилися вінчати буддиста, а Секретар Святійшого Синоду тільки підніс руки вгору і не хотів навіть говорити… Але брат Катерини, який уже був дипломатом, порадив їхати за кордон і звернутися до посольських церков, де на такі справи дивилися значно простіше… Вони поїхали до Царгорода, де священик звінчав їх проти всяких канонів. Молоді негайно виїхали до Бангкока». Хоча насправді вони ще провели медовий місяць у Каїрі. Потім на кілька тижнів Чакрабон залишив молоду дружину в Сінгапурі, а сам подався до Сіаму — готувати родичів до шокової новини.

Спочатку справді був скандал: уперше в сіамського принца — дружина-іноземка, іновірка (хоча Сіам-Таїланд — країна буддійська, а отже, релігійно толерантна), та ще й худорідна дочка провінційного чиновника! Але за нетривалий час Катерина, виявивши повагу до звичаїв та екзотичного етикету, вивчаючи мову, підкорила серця короля-свекра і навіть королеви-свекрухи.

Зрештою вона отримала від короля титул герцогині міста Пітсанулок, що давало їй право на шлюб із принцом крові, ще й навіть офіційний орден держави. А в березні 1908-го народила сина Чулу, потенційного спадкоємця трону (старший брат Чакрабона був бездітним). Тепер за етикетом вона мала два палаци — зимовий і літній — власний штат придворних, обслугу й охорону, звіринець і біле слоненя (живий символ королівства). Назвала його Козаком. Ночами слоник охороняв двері її спальні.

1910-го старий король помер. Трон зайняв бездітний брат Чакрабона, а останній став спадкоємцем. Невдовзі принц із Катериною завітали до Росії: спершу — офіційний візит до царя, а потім принцеса провідала рідних у Києві. Тамтешні газети написали тоді купу побрехеньок, звідти й поширена помилка: мовляв, Катерина — киянка.

У 1912-му році в Сіамі настали непевні часи. Чакрабона навіть звинуватили в участі у заколоті проти брата-короля. Справді, бунтівні офіцери пропонували йому престол, та він навідріз відмовився. Зате коли заколотників розгромили, шляхетно домігся для них цілковитої амністії.

А от сім’я дала добрячу тріщину: у принца все ж таки з’явилася шістнадцятирічна принцеса Чуваліт — спершу коханка, а згодом — друга дружина. І хоча Чакрабон присягався, що це лише данина етикету, а кохає він лише Катерину, вона все ж виклопотала розлучення. Ще й відмовилася від запропонованих принцом величезних аліментів — погодилася лише на 1200 фунтів річних (сума на той час значна, та далеко не королівська). Здоров’я Катерини дуже погіршилося: вона лікувалася в Японії та Канаді. Шлях на батьківщину тепер закрито: світова війна, потім — революція, безум громадянської…

У 1920-му в Китаї після дипломатичної учти Чакрабон помер наглою смертю: можливо, отруїли, та швидше за все, це був іспанський грип. Катерина сама поховала того, хто був її коханням. Родичі принца наполягли, що юний Чула виховуватиметься в них. Катерина жила у Китаї, серед російських емігрантів, її брат Іван теж. Згодом вона вийшла заміж удруге, за американця Гаррі Клінтона Стоуна, і переїхала з ним до Парижа.

Катерина Десницька пережила Чакрабона рівно на 40 літ. Померла вона у французькій столиці у 1960-му в 72-річному віці.

А Чула королем не став (може, й на краще). Став найясніший син Катерини Десницької знаним істориком, мандрівником і генералом. Починаючи з 20-х років, мешкав і навчався в Англії, у важкі для всього світу 30-ті намагався повернутися на батьківщину, але принц-напівслов’янин мало кого там цікавив. Як тільки померла принцеса Чуваліт, його утримання зросло з 1000 фунтів до 20 тисяч — і він одразу ж купив мамі будинок під Парижем, де й сам проводив канікули. Згодом Катерина з чоловіком перебралися до Америки, а Чула з іншим тайським принцом на ім’я Біра лишилися в Лондоні та прославилися на автоперегонах: перший — як власник машини, а другий — як водій.

Пізніше дочка принца Чули — Нариссара — видала у Парижі щемливу книгу про дідуся й бабусю та їхнє кохання: «Катя та принц сіамський».

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.