Список полеглих у липні захисників України
Поіменний список полеглих у липні захисників України. Відомо про смерть у боях 14 бійців. Інформація про деяких — неповна. Наймолодшому із загиблих у бою було 19 роки, найстаршій — 48.
Найгостріша ситуація була 10 липня, тоді загинув один військовослужбовець, 9 — отримали поранення. Тієї ж доби було найбільше обстрілів — 42.
За місяць поранення та бойові травмування отримали 65 захисників України.
8, 16-17, 22-24, 26, 28 і 30-31 липня обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об'єднаних сил.
Російські окупаційні війська 456 разів обстрілювали українські позиції.
1 липня
1 липня біля села Водяне Волноваського району на Донеччині російські бойовики розстріляли санітарний автомобіль «Хаммер» із військовими 36-ї бригади морської піхоти. Водій загинув на місці, лікарка померла за кілька годин. Третій член екіпажу отримав поранення.
Сергій МАЙБОРОДА
років: 47
родом: жив у селищі Билбасівка Слов'янського району на Донеччині
залишилися: дружина, донька, син та онуки
Був старшим матросом, водієм. Військову службу почав 26 квітня 2017-го.
Ірина ШЕВЧЕНКО
років: 48
родом: із Херсона
залишилася: сестра
Сержантка, парамедик. До війни працювала продавчинею на міському ринку. З перших днів окупації допомагала українським військовим. Закінчила медичні курси, викладала тактичну медицину. У травні 2015-го підписала контракт на службу в армії. За півроку отримала орден «За мужність».
4 липня
Едуард «Фугас» ЛОБОДА
років: 25
родом: із села Підопригори Лебединського району на Сумщині
залишися: батьки та молодший брат, який служить у 27-й реактивній артилерійській Сумській бригаді
Помер у міській лікарні Курахового від отриманих 3 липня поранень поблизу Мар'їнки на Донеччині. Під час виконання бойового завдання підірвався на фугасі, прикривши собою від вибуху побратимів.
Старший солдат, служив у 24-й механізованій бригаді ім. короля Данила. Учасник Революції гідності, пішов на війну після 2-го курсу навчання в університеті на історичному факультеті.
Був добровольцем окремої тактичної групи ім. Капітана Воловика, згодом — воював у ДУК «Правий Сектор». У 24-й бригаді служив за контрактом з 2018-го.
«Коли він приїхав додому і показав медаль «За оборону Авдіївки», я запитала його: «Це тобі дали за те, що сидів тихо в тилу і нічого не робив?» Едуард відвернувся і промовчав, - розказує про свого сина Віра Павлівна. - 3 липня, коли все сталося, ми з чоловіком працювали. Прийшовши додому, думала, що відпочину і почну поратися по господарству. І тут звістка про поранення сина. Мені сказали, що в нього перебиті кінцівки. Коли їхала до лікарні, сподівалася все побачити, але тільки не звістку про його смерть. Думала, прийду, а він зустріне та жартуючи скаже: «У мене все гаразд». Тим паче мені говорили, що Едуард дорогою до лікарні жартував, навіть назвав лікарям свою групу крові.
Я 5 хвилин не встигла, щоб побачити його живим. Чи він не встиг 5 хвилин, щоб побачити мене».
Олег ЖУКОВ
років: 42
родом: з Краматорська на Донеччині
залишилися: мати та брат
Загинув від кулі снайпера поблизу хутора Вільний на Луганщині рівно за 2 місяці після дня народження. Солдат, служив у 1-му батальйоні 54-ї механізованої бригади.
7 липня
Владислав ЛОКТІОНОВ
років: 42
родом: із Дніпра
залишилися: мати та малолітній син
Загинув від уламкових поранень, отриманих під час мінометного обстрілу поблизу селища Південне поруч із окупованою Горлівкою.
Солдат, служив навідником гранатометного взводу 24-го батальйону «Айдар» 53-ї бригади. Був мобілізований 2015-го.
Служив у складі 92-ї механізованої бригади: гранатометником, розвідником. 13 травня 2016-го біля села Жовте на Луганщині потрапив у полон. Його захопили, коли переправився через річку Сіверський Донець.
«Я прийняв неправильне рішення. Залишив на нашому березі людину, щоб прикривала мене, і відправився на другий берег на човні. Мав тільки гранату, але використати її не встиг. Усе сталося швидко», — розповідав Локтіонов.
У полоні провів 19 місяців. Його звільнили 27 грудня 2017-го. Локтіонов подавав до суду на частину, що вважала його зрадником. Дніпровський окружний адміністративний суд підтримав його.
«Головне, що суд визнав, що я не дезертир і не зрадник, не залишав частину самовільно», — говорив Владислав Локтіонов.
Після лікування і реабілітації підписав контракт із «Айдаром» і повернувся на фронт.
10 липня
Антон ФАКА
років: 21
родом: із селища Березанка на Миколаївщині
залишилися: мати та старший брат, який служив у морській піхоті в Криму і на початку окупації залишив півострів
Молодший сержант, служив навідником літальних апаратів у 406-й артилерійській бригаді ім. генерал-хорунжого Олексія Алмазова. Контракт на службу підписав у серпні 2016-го.
11 липня
Володимир САЛІТРА
років: 29
родом: із села Волиця Жовківського району на Львівщині
залишилися: сестра та брат
Загинув від кулі снайпера поблизу села Тарамчук Мар'їнського району на Донеччині.
Старший солдат, служив заступником командира бойової машини у 24-й механізованій бригаді ім. короля Данила. Контракт на службу підписав у листопаді 2016-го.
Після смерті батьків оформив опікунство над молодшим братом.
Олександр «Кол» КОЛОДЯЖНИЙ
років: 45
родом: із Дніпра
залишилися: мати та дорослий син
27 червня підірвався на міні, отримав важкі поранення. Помер у столичному військовому шпиталі, не приходячи до тями.
Старший сержант, служив у 74-му розвідувальному батальйоні.
На фронті воював з 1 вересня 2014-го. Був у групі бійців, які встановлювали український прапор над Донецьким аеропортом у дні найзапекліших боїв. Разом із батальйоном пройшов Мар'їнку, Донецький аеропорт, Авдіївську промзону.
Отримав недержавну нагороду «Народний Герой України» від волонтерів.
15 липня
Дмитро ЛІСОВОЛ
років: 31
родом: із селища Рокитне на Київщині
залишилися: батьки, двоє сестер, наречена, син і донька
Загинув від кулі снайпера неподалік Авдіївки на Донеччині. Лікарі й парамедики 5 годин боролися за його життя.
Старший солдат, служив кулеметником у 92-й механізованій бригаді. Підготовку проходив у 169-му навчальному центрі «Десна».
18 липня
Богдан БІГУС
років: 28
родом: із Хмельницького
залишилися: матір, дружина і двоє дітей
Підірвався на вибуховому пристрої з розтяжкою.
Старший солдат, був снайпером 8-го полку спецпризначення.
На війну пішов 2014-го добровольцем у складі батальйону Нацгвардії України ім. Сергія Кульчицького. Згодом підписав контракт із ЗСУ.
19 липня
Роман ДЖЕРЕЛЕЙКО
років: 30
родом: із Волочиська Хмельницької області
залишилися: батьки, брат – також учасник АТО/ООС, дружина та малолітній син
Отримав важке поранення від кулі снайпера бойовиків неподалік Мар'їнки на Донеччині, помер у лікарні міста Курахове.
Солдат мотопіхотного взводу 2-ї роти у 3-му мотопіхотному батальйоні «Воля» 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. Військову службу за контрактом розпочав 15 серпня 2016-го.
Олександр «Бармалей» БАРДАЛИМ
років: 33
родом: із міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині
залишилися: дружина та малолітній син
Разом із командиром роти евакуював Романа Джерелейка. За 15 м від позиції під час закріплення тяжкопораненого на ношах ворожий снайпер поцілив у Олександра. Він загинув на місці.
Старшина, був командиром мотопіхотного взводу 2-ї роти у 3-му мотопіхотному батальйоні «Воля» 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. На фронті воював з 2015-го. Спочатку – за мобілізацією, згодом підписав контракт на службу.
21 липня
Поблизу Щастя на Донеччині на вибухівці підірвалися солдати 25-ї десантно-штурмової бригади. Ще 2 десантника отримали поранення.
Микита наступив на міну, йому відірвало ногу. Коли побратим Шаміль намагався його витягти, стався другий вибух.
Шаміль (Семен) РУМИГІН
років: 21
родом: із Дніпра
залишилися: батьки
Солдат був снайпером. Українець татарського походження, активний член мусульманської громади. На військову службу за контрактом піщов у січні цього року.
Микита «Скіф» СКІТЧЕНКО
років: 19
родом: із села Великоцьк Міловського району на Луганщині
залишилися: мати
Контракт на військову службу підписав торік одразу після повноліття. Микита був єдиною дитиною у матері.
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.