Сьогодні День святого Миколая: за добро своє отримав дар творити Дива

19 грудня ми святкуємо пам’ять улюбленого і шанованого святителя Миколая Мирликійського. На його прикладі ми бачимо, що означає бути святим: добре чинити перед Богом своїми християнськими подвигами, любов’ю до Бога і ближнього, чесними ділами, працею і життям.

У тропарі на честь святителя Миколая Церква Христова називає його «правилом віри», «взірцем лагідності», «вчителем стриманості». І це все він показав стаду своєму – християнам Мирликійської церкви.

Святий Миколай показав не тільки своїм сучасникам, але і всім нам християнам «прави­ло віри»!

Лишився сиротою і роздав нужденним усі свої багатства.

Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі у ІІІ ст. до Різдва Христового у заможній та побожній родині. Велика  радість панувала одного весняного дня 270 року в домі багатих і впливових громадян цього міста Феофана та Нонни: у них народився син – первісток. Його батьки довго молили Бога, щоб послав їм нащадка, і ось їхні мрії стали реальністю. При хрещенні хлопчикові дали ім’я Миколай, що в перекладі з грецької означає переможець народів. Коли батьки, єпископ священики і численні гості поверталися з хрещення додому, де вже був приготований пишний святковий обід, їх чекала несподіванка.

«Подивіться на цю яблуньку! – вигукнув батько. – Вона ніколи не цвіла, і я вже думав її зрубати, бо жодної користі не приносила. А тепер і гілля не видно за цвітом…»

«Це ознака з неба, – провістив єпископ Миколай. – Дитятко ваше знайшло ласку у Бога; великою людиною воно стане, коли виросте».

Хлопчик із дитинства не цурався знедолених та скривджених, любив слухати Св. Письмо, дотримувався Заповідей Божих. Але вже в дитячому віці залишився сиротою. Тяжко сумував він за батьками. А успадкувавши велике багатство, промовив: «Все це дав мені Бог, і я буду використовувати його на служіння Йому». Тож? замість сидіти на своєму багатстві і примножувати його, юнак, ідучи за словами Спасителя, почав роздавати свої статки нужденним. «Як ти чиниш милостиню, нехай не знає ліва рука твоя, що робить права, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6.3 – 4). Ніхто з бідних у Патарі не знав, звідки у них несподівано з’являлось кілька монет, кошик з їжею, одежина – і то саме тоді, коли вони вже втрачали віру, що наступного дня матимуть що їсти чи зможуть вийти на люди. «Господь змилувався над нами і послав Свого ангела, щоб нам допоміг», – казали вони з вдячною молитвою на устах.

Одного разу він урятував дівчину, яку рідний батько хотів віддати в дім розпусти, аби мати за це гроші. Дізнавшись про те, сказав Миколай лагідно: «Молись, дівчино. Господь до­брий, Він допоможе». Увечері Миколай вийшов зі свого дому, несучи три важкі торбинки. Підійшовши до хатки, біля якої він розмовляв із засмученою дівчиною, кинув торбинки, повні золота, через відчинене вікно.

За добро своє отримав дар творити Дива

Багато сліз утерли його таємні подарунки! Багатьох людей вони врятували від розпачу, відкрили шлях до кращого життя і навіть до добробуту! Своїм милосердям Миколай заслужив винагороду Бога – благодать творіння чудес, а люди нарекли Чудотворцем.

Ставши архієпископом, Миколай продовжував творити справи милосердя. Але тепер в його розпорядженні були вже ресурси усієї Церкви, і він використовував їх для розбудови широкої системи доброчинності.  За його вказівками будувались будинки для бідних, школи, лікарні. Жодна дитина з бідної родини не була позбавлена нагоди учитися; жодний хворий, що не мав чим заплатити за лікування, не знаходив дверей лікарні зачиненими.

Він ревно дбав про справедливість між людьми. Коли довідувався, що хтось із влади заподіяв комусь кривду, несправедливо утискав, ви­магав хабарів чи надмірних податків або навіть безпідставно ув’язнював, щоб конфіскувати його майно, архіпастир гостро картав винного і нагадував, що Бог, Який є Найвищою Справедливістю, все бачить і не залишить його непокараним. Він повчав підлеглих єпископів і священи­ків, щоб і вони обороняли права людей від зловживань, особливо тих, що самі не могли боронитися.

Тож заарештували та ув’язнили і архієпископа Миколая. Разом з іншими християнами сидів він у темному підземеллі, терпів голод і холод, знущання. А не втрачав надії на Бога: «Тримайтесь, будьте сильними у вірі, і Христос ніколи вас не залишить. А як доведеться вам віддати за Нього своє життя, то знайте, що Господь Ісус Христос приготував вам місце у Царстві Небесному, куди вже ніколи не посягне рука ненависника Божої правди».

Тіло його упокоїлося, а добрі справи лишаються безсмертними

Упокоївся Святий Миколай 6 (19) грудня 342 року. «Дякую Тобі, Господи, за все, – були його останні слова. – В руки Твої віддаю дух свій...»

Тисячі людей з усієї країни зібрались, щоб провести його в останню земну дорогу. В їхні молитви за спокій душі улюбленого аріипастиря, зрошені сльозами жалю з приводу його втрати, вплітались слова подяки Господеві за те, що Він удостоїв їх великої ласки – бути духовними дітьми й учнями такої великої людини...

Зі смертю архієпископа Миколая не припинилась його шляхетна діяльність. Пам’ять про нього продовжувала жити серед народу, давала натхнення йти його слідами. І коли хтось із бідних, сиріт, вдів чи інших покривджених долею людей несподівано знаходив якийсь подарунок, він був переконаний, що це від Миколая. Ще за життя багато хто вважав його святим, а після смерті це переконання стало загальним. Згодом і Церква зарахувала його до сонму святих і встановила днем його шанування 6 грудня (19 грудня за новим стилем).

Тож звертаймося до великого святитетеля і чудотворця: «Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас».

Священник Іван Голуб, викладач ЛПБА УПЦ КП, м. Львів

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.