Здоров'я
Лікування, діагностика

Про безпеку імуномодуляторів, необхідність антибіотиків, ефективність вітаміну С, оксолінову мазь та Бади

Про безпеку імуномодуляторів, необхідність антибіотиків, ефективність вітаміну С, оксолінову мазь та Бади

Педіатр Андрій Пеньків ділиться своїми дослідженнями про безпеку імуномодуляторів, необхідність антибіотиків, ефективність вітаміну С, оксолінову мазь та Бади, а також про те, що не потрібно лікувати ні за яких обставин.

«Тут, в Україні, ставиться величезна кількість помилкових діагнозів і лікується величезна кількість станів, які загалом не потребують лікування. Більше того, є препарати, які, окрім як у нас, не призначаються ніде в світі! А ситуація з антибіотиками – це просто катастрофа. Тому спробуймо розвінчати кілька найпопулярніших в Україні міфів від медицини.

Противірусні препарати та імуномодулятори

Відповідально заявляю: ефективних препаратів проти вірусів застуди не існує. Річ у тому, що вірусів застуди – понад 200. Вони викликають захворювання з однаковими симптомами: нежить, біль у горлі, температура, кашель. Противірусні препарати існують тільки від грипу. Грип, навіть якщо взяти всі види і штами А, В, С, – це тільки мала частина величезної кількості вірусів.

Але якщо ви відкриєте наші педіатричні журнали, то побачите, що там пропонується лікувати ГРЗ, ГРВІ та бронхіти, які в 99% випадків – вірусної природи, цілим списком препаратів. Причому ці препарати ніхто в світі ні за яких обставин не призначає ні дітям, ні дорослим.

Мова йде про препарати, в яких діючими речовинами є інозин пранобекс, флавоноїди, бактеріальні лізати, цілий набір рекомбінантних інтерферонів в ніс і інші місця, індуктори інтерферону і так далі (торгові назви – гроприназин, протефлазід, імунофлазід, рибомуніл, бронхомунал, амексин, анаферон, лаферобіон – SQ).

А в свідомості людини противірусні препарати, як ми вже говорили, – це ще і всілякі інтерферони, які нині продаються за «копійки», та імуномодулятори. Люди їх охоче споживають, тим паче йти до лікаря по рецепт не потрібно. Але, по-перше, їхня ефективність не доведена. А по-друге, не відомо, наскільки вони безпечні для дитини у разі їхнього постійного застосування для формування імунітету. Це питання ніхто не перевіряв!

Ось дитина захворіла – і ми хочемо, щоб вона терміново одужала, бажано – завтра! Тому і народжується питання: які противірусні препарати для цього треба випити? А ніяких. Таких препаратів – не існує.

Тому ми повинні домовитися, що – норма, а що – не норма. ГРВІ не потребує лікування. При «класичному» ГРВІ полегшення зазвичай настає на 4 добу, коли температура повинна знизитися. Зазначу, що якщо було 38, а стало 37,5 – це полегшення. Не треба домагатися цифри в 36,6.

Але навіть якщо температура знизилася, симптоми можуть зберігатися довго, а кашель – навіть посилюватися, тому що слизова гоїться, і виробляється мокротиння. Але якщо температура більше не підвищується, значить, все йде благополучно.

Якщо ж через проміжок температура знову піднялася до позначки 38 і вище – шукайте початок якогось ускладнення або ж приєднання ще одного вірусу. У такому випадку варто здати аналіз крові і подивитися, чи немає бактеріальної інфекції. Те ж саме треба зробити, якщо температура тримається більше ніж три доби і не спадає.

Антибіотики

Незважаючи на всю ту інформацію, яка вже є, – про те, що при вірусних інфекціях немає сенсу застосовувати антибіотики, а ними можна лікувати тільки вторинні бактеріальні ускладнення, – на практиці ми бачимо постійне призначень антибіотиків дітям із вірусною інфекцією.

Але найстрашніше не це. Найстрашніше – це застосування цефалоспоринових антибіотиків третього покоління до дітей, які у своєму житті жодного разу не приймали антибіотиків або які мають «домашню» бактеріальну інфекцію, тобто ту, яка розвинулася вдома. Я маю на увазі препарати на основі цефиксиму, цефподоксиму, цефтибутену (торгові назви цефалоспоринових антибіотиків: цефіксим, цефподоксим, цефтріаксон, цефикс – SQ). Для їхнього застосування можуть бути винятки – інфекція нирок і деякі бактеріальні кишкові інфекції, але ніяк не вірусна інфекція.

У випадку «домашньої» інфекції починати лікування треба з пеніцилінів, макролідів або напівсинтетичних пеніцилінів. Ніде в міжнародних протоколах ви не знайдете, що цефалоспорини третього покоління повинні бути першою лінією терапії!

Тому що це не безпечно. Нерозумне використання антибіотиків загрожує формуванням у суспільстві стійких до багатьох препаратів мікроорганізмів. У майбутньому це дуже ускладнить лікування дітей в лікарнях, якщо у них будуть розвиватися важчі інфекції. Ще один момент. На Заході давно відмовилися від уколів антибіотиків, це вважається вищим ступенем невігластва. Внутрішньовенне введення, звичайно, можливе: якщо трапляється важкий випадок, то антибіотик призначається внутрішньовенно, досягається стабілізація стану, потім дитину переводять на пероральний прийом.

У нас дитині часто призначають внутрішньом’язові ін’єкції. Мені здається, що нині це такий «вид спорту» – колоти дітям цефтріаксон внутрішньом’язово без місцевого анестетика, щоб не ризикувати – а раптом алергія? А цефтріаксон внутрішньом’язово – це дуже боляче.

Коли доведена ефективність пероральних антибіотиків, колоти вдома цефтріаксон внутрішньом’язово – це злочин! Варіантів два: або ви відправляєте дитину в клініку, і вона отримує антибіотик внутрішньовенно, або лікуєте перорально – тобто у вигляді таблеток, сиропів тощо.

^ Наверх