Найцікавіше

Таємниці життя Гуцулки Ксені (відео)

Таємниці життя Гуцулки Ксені (відео)

Одна з небагатьох українських пісень, яка роками не втрачає свою популярність як на вітчизняних просторах, так і за кордоном «Гуцулка Ксеня». Її переспівували сотні разів та мало хто знає, що героїня пісні – не вигадана дівчина чи збірний образ, а реальна постать.

Авторство трагічної композиції про кохання приписують відразу декільком композиторам, а часто пісню взагалі називають народною.

Проте є версія, правдивість якої підтверджують реальні постаті. Героїнею пісні стала Ксенія Бурачинська-Данилишин, родом із Шешор, села Косівського району Івано-Франківської області.

Творцем слів вважають Романа Савицького, українського самодіяльного композитора та педагога. Він все життя був досить бідним та мало популярним авторам, який заробляв гроші працюючи вчителем. В 1930-х роках чоловік відпочивав у домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської. Одного літнього вечора жінка влаштувала прийом, на який з'їхалось дуже багато гостей. «Королевою» свята обрали 13-річну красуню Ксенію, яка приходилась племінницею Роману Савицькому. Дівчинка весь вечір веселила гостей і роздавала їм цікаві завдання. А своєму улюбленому дядечку дівчинка загадала написати про неї пісню, і не просту, а таку, щоб вся Гуцульщина співала.

Пісню, яку Роман Савицький написав жартома, відразу стала шалено популярною. Газети публікували фото «Гуцулки Ксені» та описували її вроду. Здавалося, про неї знали всі. Сама дівчинка від раптової популярності була не в захваті. Її на вулицях впізнавали незнайомці, а чужі люди приїжджали до її дому, що подивитися на героїню пісні.

Із початком війни Ксениній родині довелось тікати. Спершу сім’я переїхала до Словаччини, а згодом до Німеччини. Там родина затрималась на довше. Ксеня навіть вступила в університет у Мюнхені. Згодом жінка згадувала що німці були добрі до нещасних українців, проте країну довелося покинути через те, що не вистачало роботи. Коли американці запросили чоловіка Ксені (він мав освіту ветеринара) на роботу до себе, родина переїхала в США.

Подорож кораблем Ксеня з мамою перенесли тяжко. Жінки практично не піднімались з ліжка. Врешті прибули до Нью-Йорка, а уже звідти перебрались до Чикаго, штат Іллінойс.

Перші роки в еміграції минали у скруті. Будучи новими переселенцями, англійську знали погано. Щоб придбати власний дім, довелося довго і важко працювати. Незважаючи на усі складнощі, своїх дітей вирішили виховувати в українських традиціях, навчали їх рідної мови. Тим що діти після років життя у діаспорі досі розмовляють рідною мовою, Ксенія сильно пишалася. В іншому, вихідці з України мали звичайне життя, як у всіх інших людей.

Після виїзду з України на рідній Гуцульщині побувала двічі. Вперше у 1994 році. Тоді гостювала у родині брата Миколи Братівника, з яким будучи ще дітьми, часто гралася. По приїзді односельчани гостю впізнали одразу – знали її від маленької. Хвалились неушкодженими церковними дзвонами, які ще до війни купив батько Ксені, а пізніше їх довелось сховати від більшовиків. Порались на могилі батька та діда, цілим селом.

Ксенія Бурачинська-Данилишин згадувала і неприємні моменти: що авторство присвяченої Ксені пісні приписував собі інший композитори. «Мені навіть листи у США присилали, щоб я відмовилась від своїх слів про дядькову пісню. Але я цього не зробила».

За однією версією автор драматичного віршу український композитор, диригент, педагог і музично-громадський діяч Ярослав Барнич. У свій час його авторство підтверджували учні поета. За цією версією прообразом героїні Ксені стала гарненька учениця композитора Ксеня Клиновська з Небилова (біля Перегінська Рожнятівського району Івано-Франківської області). Проте за стільки років не вдалося знайти а ні дівчину, а ні документальних підтверджень цієї версії.

Ксеня не сперечалась через авторство. Зайвий раз доводити, що вона та сама Ксеня, не потрібно. Та й хіт, який зробив її ім'я відомим на увесь світ, давно зажив своїм власним життям.

Жінка померла у Чикаго, 5 червня 2017 року.

Щодо долі Романа Савицького, то він не здобув значної слави та багатства. Але його пісні, такі як «Лелеки», «Квітка з полонини», «Ваблять зорі в Чорногорі», «Задума», «Марічка», «Розлука», «Мавка», «Замріяний студент», «Ох, люба мамо» – стали народними. Цікава історія відбулася з ще однією його піснею «Червоні маки». Чоловік написав її через три роки після «Гуцулки Ксені». Одного разу під час концерту йому вручили букет червоних маків. Співак тут же подарував квіти хористці Галі, в яку був закоханий. З очей дівчини скотилася сльоза. Зовсім незабаром вона вийшла заміж за іншого. І тільки тоді Роман дізнався, що є повір’я: маки дарують тоді, коли розлюблять.

Кажуть, що кожна пісня Савицького має свою, романтичну та неповторну історію.

Композитор помер 11 вересня 1974 року, у віці 69 років.

За матеріалами http://kurs.if.ua

^ Наверх