Статті

Шлюбний аферист зводив зі світу закоханих жінок та забирав їхнє майно

Шлюбний аферист зводив зі світу закоханих жінок та забирав їхнє майно

Одесит користувався тим, що в Україні залишилось досить мало справжніх чоловіків.

 

Цьому чоловікові міг позаздрити сам Казанова. На його рахунку – сотні ошуканих жінок не задля любовних утіх, а заради грошей, десятки власниць квартир та автомобілів, які втратили через кохання свої житла та транспорт.

П’ять років безбідного та безпроблемного життя у найдорожчому місті України цей чоловік досяг завдяки своєму шарму та вмінню закохувати в себе жінок. Так, відомо, що в Україні народжується більше чоловіків. Та серед двадцятирічних статистика вже інша – 50/50. А після тридцяти жінок стає набагато більше. Демографи б’ють на сполох, адже багато українських чоловіків не доживають до пенсії від пасивного життя, куріння та алкоголізму чоловіки дуже рано помирають. Через ті ж самі причини руйнуються родини. Не дивно, що у нашій країні так багато самотніх жінок.

Одесит Михайло Кейдалюк не був ні алкоголіком, ні дармоїдом. Він вів активний спосіб життя і мав красуню-дружину. Щодня поспішав з роботи додому. Михайло мріяв про те, що рано чи пізно у них з’являться діти. Вони із дружиною разом їх виховають, потім з’являться онуки, і вже бабуся та дідусь зустрінуть щасливу старість. Але, повернувшись одного разу додому раніше, Михайло застав картину, яка зруйнувала не тільки усе його подальше життя, а й життя усіх тих, хто волею долі зустрів Кейдалюва на своєму шляху – його дружина, не чекаючи на чоловіка, бавилась у ліжку із коханцем. Такого удару Михайло витримати не зміг, тому одразу пішов з дому. І у той же вечір відчай та образа штовхнули його в обійми першої ліпшої жінки.

Прокинувшись наступного ранку у чужому ліжку, Михайло прислухався до внутрішніх відчуттів. Його здивувало те, що він не відчував через свій вчинок каяття. Навпаки: колись вірний чоловік, він пишався собою, тим, що за один вечір зміг підкорити симпатичну жінку. Хай трохи легковажну. Водночас біль від зради дружини також не давав спокою Михайлові. Але дуже скоро цей біль перетворився на образу, причому не тільки на свою дружину, а й на усіх жінок загалом. Схоже, що життєвий вислів: «Всі баби – стерви», надалі став кредом Михайла.

Тепер у нього щотижня була нова коханка. Він і не знав, що зваблювати жінок так цікаво. При цьому Михайло не міг похвалитися накачаними м’язами, як у Арнольда Шварценеггера,  чи поглядом блакитних очей, як у Алена Делона. Відкрите симпатичне обличчя, аристократичні манери, відсутність шкідливих звичок – цього було достатньо, аби подобатися жінкам. Щоправда, Михайло мав одну фізичну ваду – кисть його лівої руки була недорозвинута. Втім і цей недолік Михайло примудрився поставити на службу мистецтву зваблювання – він говорив, що був важко поранений під час бойового завдання в Афганістані. Після такого зізнання усі жіночі бастіони падали, і жінки опинялися під владою звабника.

Дуже скоро Михайло Кейдалюк зрозумів, що його талант може приносити не тільки тілесні задоволення, а й матеріальну вигоду. Одного дня 1999 року скромний чоловік із невеличкою валізою зійшов із потягу Одеса – Київ. Не затримуючись довго на вокзалі, він вирушив у місто. А у Києві, як відомо, живуть дуже вродливі жінки. І більшість цих жінок самотні, навіть якщо при цьому вони офіційно одружені. Адже українські чоловіки часто неохайно одягнуті, неуважні та культурно відсталі. Тому не дивно, що при такій катастрофічній нестачі справжніх джентльменів симпатичний ерудований чоловік мав усі шанси на успіх серед нерозбещених, обділених увагою жінок.

Так, у 2000 році відбулося перше весілля на той час вже шлюбного афериста Кейдалюка. Його новою дружиною стала жінка середнього достатку, закохана до нестями. Наречена мріяла, що першим кроком їхнього сімейного життя стане переїзд до Одеси, адже Михайло розповідав, що у нього там шикарна багатокімнатна квартира із видом на море. Як вирішили молоді ще до весілля, київську квартиру нареченої вони продадуть, частину грошей пустять на сімейний бізнес, а частину – на власне задоволення. Адже попереду – медовий місяць та подальше довготривале сімейне життя. Саме в цьому Кейдалюк зумів переконати закохану Надію. Втім мріям закоханої жінки не судилось збутись. Через певний час Надія померла від серцевого нападу. Її чоловік продав усі речі та прописався у неї в квартирі. І це було лише перше весілля під час його п’ятирічного перебування у Києві.

Однак не лише шлюбними аферами заробляв підприємливий одесит. Використовуючи весь свій шарм, він орендував квартири та брав в оренду дорогі іномарки. Господарям і тим, і інших він представлявся чи помічником народного депутата, чи представником Адміністрації Президента. Рекомендації серйозні, тож ніхто і не подумав перевіряти документи у чоловіка. Отримавши орендовану квартиру, Михайло вивозив із неї усі меблі та техніку, а орендовані автомобілі просто продавав на запчастини.

Та основним бізнесом для Михайла Кейдалюка залишалося зваблення жінок – для того, щоб потім їх пограбувати.

Лариса, симпатичний портьє одного зі столичних готелів, закохалася в Михайла до нестями. Дорогі ресторани, шикарні подарунки, приємні сюрпризи та «поранена рука» додавали романтичності. Чи не про такого мужчину мріє кожна жінка? Дуже скоро Михайло переїхав жити до Лариси. І продовжив свою улюблену байку: «Давай продамо свою квартиру та переїдемо до мене в Одесу». Лариса сумнівалася, але не через те, що не довіряла коханому, а тому, що не готова була до таких кардинальних змін у своєму житті.

Лариса навіть не підозрювала, що до неї в Михайла було троє офіційних жінок, і всі вони помирали від незрозумілих серцевих нападів. В той же Михайло нервував, бо брат його останньої дружини запідозрив, чому це сестра, здорова жінка, раптом померла одразу після одруження. Чоловікові терміново потрібно було їхати в інше місто, де його ніхто не знав і де він зможе продовжувати свої афери.

Неготовність Лариси продати своє житло нервувала ловеласа. Піти із порожніми руками від чергової пасії він вважав особистим фіаско. Тож, використовуючи весь свій шарм, він пропонує Ларисі взяти кредит у банку під заставу її квартири, аби купити автомобіль. І жінка погодилась.

Пара придбала сріблястий «Лінкольн». Як пояснив Михайло своїй громадянській дружині, автомобіль представницького класу вони будуть здавати в оренду для весіль. І одного разу Михайло пропав. Лариса обдзвонила усі лікарні, а потім – морги. Коханого ніде не було. Вбита горем жінка звернулася до міліції, а там їй пояснили, що її наречений – ніякий не герой війни в Афганістані. А справжнісінький шлюбний аферист.

Після цього правоохоронці всерйоз взялися за Михайла. Та хто знає, скільки б вони ловили афериста, якби не випадок. Так, сім’я Валентини жила досить скромно. Адже її дитина та чоловік були інвалідами. У родини був автомобіль – недорогий «Жигуль». Машиною користувалися рідко, тож, коли до їхньої квартири зайшов солідний чоловік та запропонував за оренду «Жигулів» платити 30 гривень, Валентина погодилась. Михайло сказав, що він працює в Адміністрації Президента, а скромне авто йому потрібне, аби їздити в особистих справах. Щоб остаточно розвіяти сумніви жінки, Михайло повів Валентину у свою квартиру. Він пояснив, що придбав це житло лише кілька тижнів тому. Тож Валентина погодилась дати в оренду авто.

Та минули кілька тижнів, і ні машини, ні грошей жінка не бачила. Ображена Валентина пішла до Михайла додому, та сусіди пояснили, що квартири ніхто не купував, а лише винаймав одинокий чоловік. Власники цієї квартири теж були дуже здивовані, коли побачили, що із помешкання зникли усе меблі, техніка. Серед речей, які залишились у пустій квартирі, було відро зі сміттям. У розпачі господар квартири пнув його ногою. Відро перек5инулося, і серед мотлоху чоловік побачив об’яву про здачу гаражу. Він показав цей папірець Валентині. Та подзвонила за вказаним номером, і вияснила, що власниця гаражу Надія  здала гараж чоловікові, що їздить на білих «Жигулях» сьомої моделі. Після дзвінка Валентини жінки звернулись до міліції. Залишалося чекати, поки Михайло в черговий раз скористається орендованим гаражем. І на нього вже чекала засідка.

Чоловік з’явився через кілька днів, але не на «Жигулях», а на іномарці. Михайла схватили. А коли правоохоронці обшукали авто, то знайшли дуже багато крадених речей. В міліції змогли встановити офіційно, що впродовж п’яти років Михайло Кейдалюк жив із 4 жінками, три із яких були його офіційними дружинами. Спостерігався і дивний збіг – його дружини помирали від серцевих нападів.

Утім в одній із квартир, яку винаймав чоловік, правоохоронці знайшли альбом із фотографіями, на яких одесит був зображений із різними симпатичними жінками. Правоохоронці опублікували фото Михайла Кейдалюка із закликом: «Всіх, хто став жертвою шлюбного афериста, просять звернутися до міліції». Проте ніхто не відгукнувся. Можливо, через те, що таких не було, а можливо через те, що природна сором’язливість ошуканих жінок взяла гору над бажанням помститися. Сам затриманий не поспішав зізнаватися ні в чому.

Правоохоронці змогли Михайлові Кейдалюку інкримінувати лише незаконний продаж майна, яке не належало йому. За це він отримав 7 років колонії. Причетності Михайла до смерті трьох жінок довести не змогли. 

Ірина Белоцька

^ Наверх