Село Крупове Дубровицького району Рівненщини відоме всій Україні своїми талановитими майстрами та самобутніми фольклорними колективами. Тут якась особлива мистецька аура, яка спонукає до творчості. Молодий художник Олександр Мозоль навчався у двох технічних університетах, але так і не здобув жодного диплома про вищу освіту. Бо найважливішим у житті вважає творчу реалізацію. Він пише картини й дарує їх родичам та друзям, аби таким чином зберегти пейзажі своєї землі для нащадків.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
Будинок Мозолів більше нагадує мистецьку галерею, а не звичайну сільську хату. У всіх кімнатах на стінах – картини. Олександр запрошує у майстерню й проводить екскурсію. Найперша, написана фарбами робота, називається «Коти».
– Це була дитяча проба пензля, – розповідає він. – Малюю, скільки себе пам’ятаю. Ще не вмів читати й писати, але вже брався олівцями щось зображати на папері. Під час навчання у школі став серйозно займатись малюванням. Брався за все: від офіційних плакатів до святкових вітань та портретів друзів і однокласників. Але тоді про професію художника якось навіть не думав, а творив більше для власного задоволення. Став копіювати картини відомих митців із книг та мистецьких журналів, але завжди додавав щось своє. Мені хотілося їх змінити й доповнити, щоб малюнок став оригінальним.
Юнак із художніми здібностями навчався у Дубровицькому лісотехнічному ліцеї, на фізико-математичному факультеті. Закінчивши підготовче відділення, став студентом Львівського лісотехнічного університету. Навчався на дуже престижному факультеті комп’ютерних технологій. Через три роки його гуманітарна душа не витримала «катувань» точними науками, й Олександр залишив універ.
Через рік вступив у Рівненський «водник» (так в області називають Національний університет водного господарства та природокористування, – авт.). Навчався на архітектурному факультеті, за фахом «Дизайн архітектурного середовища». Але також швидко розчарувався. Бо студент Олександр Мозоль любив лише один предмет «Живопис. Рисунок. Скульптура». Тому залюбки брав участь у творчих конкурсах й перемагав. Але «водник» він так і не закінчив і не став архітектором.
Йому більше подобається писати картини: краєвиди, етюди, також зацікавився духовною тематикою й показує красивий триптих «Українські святині».
Як зізнається молодий митець, його в селі вважають диваком, але коли у Круповому, а згодом – у Дубровиці та Рівному, пройшли «Музейні гостини» й земляки на виставці побачили картини Олександра Мозоля, то врешті-решт до художника прийшли визнання та повага на своїй малій батьківщині.
– Олександре, у вас таке звучне як для творця прізвище, не потрібно й ніякого псевдо – звучить й запам’ятовується відразу – Мозоль, – зауважую моєму співрозмовникові.
– Я зацікавився своїм корінням й навіть взявся складати родинне дерево. З того, що вже дізнався, то можу лише стверджувати одне: предки були звичайними селянами-трудівниками й, очевидно, наполегливо працювали, аж до кривавих мозолів, – усміхається сільський художник, який з азартом займається улюбленою справою.
Щодо творчих планів, то він хоче зберегти у картинах краєвиди рідного села та навколишньої природи, які можуть назавжди зникнути після нинішньої бурштинової «лихоманки».
Віктор Мазур
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
