Життя

Красуня-відьма і її смертельний план

Красуня-відьма і її смертельний план

Із Ігорем Елла познайомилася на студентській вечірці. Вона – розкішна, яскрава, смілива третьокурсниця. І він – скромний, розумний, трохи навіть (як здалося Еллі) занудний інтерн.

Коли розпочався повільний танець, вони якраз балакали про погоду. Мовляв, так різко похолодало, що в університетських аудиторіях годі висидіти. «А це ж скільки хронічних захворювань загостриться», – зі знанням справи промовив Ігор, який  із дитинства захоплювався медициною, а зараз йому пророкували успіхи в хірургії.

«Може, потанцюємо?» – перебила Елла, почувши звуки улюбленої пісні. «Але ж… ти з кавалером», – зам’явся Ігор. «Ну його до дідька! Пішли!» – зухвало заявила  Елла і сама потягнула Ігоря до танцю. Та щойно музика стихла, як Ігоря потягла до виходу чиясь сильна рука. У коридорі гуртожитку лампочка, як завжди, не світила. Тож Ігор не зумів у темноті роздивитися обличчя незнайомця. Лише почув запах цигарок і хриплий голос: «Ти що, ботан, на мою бабу рота роззявив? Н-на!» І тої ж миті Ігор відчув силу кулака. Упав. Не встигнув підвестися, як чиясь нога поцілила Ігорю в живіт, знову живіт. Далі в нирки, у голову, знову нирки. А далі…

…Перше, що побачив Ігор, розплющивши очі, – білі стіни лікарняної палати. «Ну, слава Богу… – скрикнула мама й ухопила долоню сина у свої тремтячі руки. – Дитино моя, ти живий! Як ти почуваєшся?» І стала обережно розпитувати про студентську вечірку. Та після декількох складних операцій хлопцеві було дуже тяжко щось вимовляти і згадувати. Він усміхнувся, сказав, що хоче ще трішки поспати. І мама, скориставшись цим, вирішила поїхати додому і приготувати щось смачненьке своєму єдиному синові.

Пообіцяла вийти заміж, а через місяць зникла

За хвилини три після того, як мама пішла, до палати залетіла Елла. Її краса, здавалося, засліпила Ігоря. А від дорогих парфумів аж запаморочилося в голові.

– Привіт, Ігорчику, – мило усміхнулася Елла. – Ти мене не забув?

Від несподіванки Ігор і слова промовити не міг. Лише захитав головою: мовляв, ні, не забув. Елла обережно присіла на краю ліжка. Стала ніжно гладити долоню пацієнта. Розпитувати про самопочуття. «Ой, що це я? Геть за гостинці забула! – і стала діставати із пакета фрукти, соки, йогурти, баночку дорогої ікри. – Це все тобі. Одужуй!» – і чмокнула Ігоря в лоб, обидві щоки, навіть губи. Парубок геть розгубився. А Еллі того тільки й треба було. Скориставшись його станом і тим, що в палаті нікого не було, Елла стала обережно розпитувати, що з подій студентської вечірки Ігор пам’ятає, чи бачив того, хто його бив у коридорі, чи зміг би упізнати голос свого кривдника.

«А для чого ти запитуєш?» – здивувався Ігор. «Ну як же? Приходив слідчий, брав у всіх покази. Думаю, чи швидко можна буде розбишаку покарати, – залепетала Елла.  – А ти його зовсім не знаєш, правда ж». – «Та ні. Але логіка підказує, що то кавалер, із яким ти прийшла і який міг приревнувати через наш повільний танець». Елла зблідла і замовкла. Хвилину вона про щось напружено думала. А потім обережно стала промовляти: «Так, Ігорчику, ти маєш рацію. Хоч особисто я не бачила нічого та не чула. Тільки… розумієш… Ти й сам трохи винен: пішов танцювати з дівчиною, яка вже занята. А мій кавалер – дуже запальний, ще й боксом займається. Він не хотів тебе сильно побити. Чекав, що ти попросиш вибачення, і він би тебе відпустив… – говорила Елла і пильно дивилася хлопцеві в очі. – Ігорчику, якщо ти хочеш, щоб ми були разом, – не пиши заяви, не давай показів слідчому. Бо інакше… той кавалер мене заб’є до смерті».

Ігор не чекав такого. Йому було боляче. Але великі очі Елли, її звабливі губи та глибоке декольте зробили своє діло. Скільки Ігор лежав у лікарні, стільки його провідувала Елла. Коли хлопця виписали, вона прикинулася, що шалено кохає Ігоря. Навіть стала натякати про одруження. «Тільки, може, якось те кримінальне провадження закриймо, – завуркотіла відразу після розмови про весілля. – Бо починати сімейне життя на чужій біді мені совість не дозволяє». І Ігор знову послухав кохану, навіть не здогадуючись, що вже через місяць Елла зникне з його життя назавжди…

«Хочу, щоб той виблюдок умер у тебе на операційному столі!»

Але ні, не назавжди. Через десять років вони знову зустрілися. Елла бігла коридором лікарні, а на каталці повністю закривавленого везли її чоловіка. Того самого, який колись до напівсмерті побив скромного інтерна. «Лікарю! Рятуйте! Допоможіть!» – кричала Елла. Вона не відразу й упізнала в колись скромному хлопчині нині найкращого в місті хірурга.

А от Ігор її відразу впізнав… Серце стиснулося. У  скронях запульсувало. Закривавлений чоловік щось хрипів. І голос пораненого Ігор теж упізнав. Це був ВІН – той, який колись нещадно гамселив юнака тільки за те, що той посмів піти у танець.

Доки готували операційну, Ігор зайшов до себе в кабінет. Йому потрібно було опанувати себе, заспокоїти руки, що досі тремтіли від хвилювання. І цієї миті до кабінету зайшла Елла. Як і десять років тому, її краса засліпила Ігоря, а від дорогих парфумів знову запаморочилося в голові.

– Привіт, Ігорчику, – мило усміхнулася Елла. – Ти мене не забув?

«Хіба ж ТАКУ забудеш?..» – усміхнувся гірко, але вголос нічого не сказав.

– Бачу, що ні, – звабливо усміхнулася Елла. – Ти можеш мені не повірити, але я теж тебе пам’ятаю. І… досі люблю. Всі ці роки думала про тебе. Уявляла, як би ми жили разом, якби не ВІН – мій колишній кавалер і нинішній чоловік. Знаєш, чому я тоді так несподівано зникла? Бо Гога сказав: якщо за нього не вийду, то двох нас уб’є і в одній могилі закопає.

Ігор не чекав такого. Йому було боляче. Він розумів, що Елла бреше, що за десять років вона аніскільки не змінилася. Хіба що стала ще хитріша та підступніша. Але великі очі Елли, її звабливі губи та глибоке декольте могли й тепер зробити своє діло. Тож Ігор схопився з дивана, на якого потягнула його Елла. «Чого ти хочеш?» – ледь не скрикнув. Елла кинулася до нього, обхопила шию руками і стала цілувати. «Хочу, щоб той виблюдок умер у тебе на операційному столі!» – і її очі хижо заблищали. «Навіщо це тобі?» – пополотнів Ігор. «Бо хочу бути з тобою! Твоєю! Назавжди!» Серце Ігоря гупало так, що, здавалося, вискочить із грудей. «А ти знаєш, що мені за це буде тюрма?» – відсахнувся Ігор. «Не хвилюйся, – зловіще усміхнулася Елла. – Якщо цей виблюдок здохне, мені у спадок стільки грошей перейде, що вистачить усіх суддів із потрухами купити ще й нам – на безбідну старість удвох».

«Так от що ти задумала?.. – подумки промови Ігор. – Спочатку свого чоловіка вб’єш моїми руками, а там, дивись, і мене як небажаного свідка десь «прибереш»: як не в тюрму, то в лісопосадку?» Та вголос Ігор сказав: «Гаразд. Домовилися».

«Раджу шукати нову жертву для твоїх кримінальних планів!»

Операція минула успішно. Життю кримінального авторитета на псевдо Гога вже ніщо не загрожувало. Утомлений після нічної операції, Ігор попрямував до свого кабінету. І відразу за ним у двері прослизнула Елла. «А ти не такий дурненький, як я думала, – з порога почала вона. – Вирішив не плямувати своєї репутації хірурга і дав можливість пацієнту вмерти «внаслідок післяопераційного ускладнення?» – усміхнулася Елла. «А ти теж, дивлюся, не промах. Усе розрахувала. Заповіт оформила. Не здивуюся, що різанина, в якій ледь не загинув твій чоловік, – теж справа твоїх рук. Точніше – тобою замовлених тітушок». Елла завмерла: «Як ти здогадався?» – «Надто професійно були завдані ножові удари, – відповів Ігор коротко. – У побутових конфліктах такого не буває». – «Ну, а якщо і замовила, то що? Ти ж навіть не уявляєш, скільки я натерпілася від цього садиста. Скільки разів місяцями сиділа вдома побита й чекала, доки зійдуть синці чи зростуться переломи. А нумо покажу тобі шрами на моєму тілі, що назавжди лишилися після виховних годин Гоги?» І, не чекаючи, Елла зняла із себе сукню, лишившись в одному спідньому. «Елло! Перестань! – намагався зупинити її Ігор. Та Елла знову кинулася йому в обійми. Скочила, обхопила ногами його торс. Стала цілувати його тіло…

…А в ці миті під дверима хірурга стояла і плакала молода медсестричка Оля. Вона прибігла сказати, що в одного з пацієнтів піднялася температура. Та крізь щілинку дверей побачила Ігоря в обіймах оголеної жінки. Побачила – й очам не повірила. Вона ж стільки років кохала Ігоря. Віддала свою дівочу цноту. Ладна була хоч на край світу.

Почувши, що Ігор звертається до оголеної жінки «Елла», медсестра ледь не скрикнула. Бо саме так декілька разів Ігор називав Олю в моменти інтимної близькості. «То, значить, він спав зі мною, а кохав її – цю незнайомку? І, значить, усі ці роки він брехав і зраджував?!» – не могла повірити Оля. Та, коли вона хотіла кинутися й бігти світ за очі, двері кабінету несподівано розчахнулися і на порозі постав Ігор. Без жодного здивування, ніби знаючи, що побачить там медсестричку, він узяв Олю за руку і... завів до кабінету. Елла, яка досі стояла у спідній білизні з розмазаною на губах помадою, не розуміла, що відбувається. «Знайомся, – промовив до Олі, – це жінка, яку я колись до нестями кохав, якою марив останні десять років і яка вже втретє хотіла мене використати й викинути. А це, – промовив до Елли, – моя наречена: жінка, яка мене справді кохає, яка гідна стати матір’ю нашим майбутнім дітям і з якою я хочу прожити усе майбутнє життя. Дякую, Елло, що зняла мені пелену із очей і, хай жорстоко, але допомогла розібратися з моїм почуттям».

Еллі ніби хто ляпаса дав. Вона єхидно хмикнула, одягнула сукню і гордовито попрямувала до дверей. «І до речі! – гукнув Ігор услід Еллі. – З твоїм чоловіком усе буде добре. Так що раджу шукати нову жертву для твоїх кримінальних планів!»

Оксана БУБЕНЩИКОВА

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: кохання
В тему

Останні матеріали