Життя

Загублена підвіска допомогла дізнатися про коханку чоловіка 

Загублена підвіска допомогла дізнатися про коханку чоловіка 

Мені важко сказати, коли саме розпочалися наші проблеми. Але підозрюю, що тоді, коли я через загрозу викидня лежала в лікарні. Спершу Ромчик по декілька разів на день приїздив до мене, привозив усілякі смаколики і квіти. Згодом я дедалі частіше чула про те, що у нього то наради, то зустріч із партнерами у Варшаві, то термінова поїздка до Одеси, то захворіла мама, і він негайно полетів до Ізраїлю, де останні десять років вона мешкала зі своїм другим чоловіком. Звісно, причини були серйозні, але та маленька дівчинка, яка живе у мені, ображалася, дула губки, морщила носик і продовжувала чекати свого принца.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Настю, може, хоч ти приїдеш? – перетелефонувала я подрузі. – Бо Роман вчора полетів до мами, а я… мені дуже скучно. То як, ти навідаєшся?

– Ні, Яно, не приїду, бо багато роботи, – відповіла вона. – Тепер я очолюю відділ, тож справ вистачає, сама знаєш.

Через три тижні я повернулася додому, де мене чекали коханий чоловік, смачна вечеря, букет моїх улюблених білих троянд і великий сюрприз.

– Люба, подивися, яку гарну дитячу я облаштував, – узявши мене за руку, Ромчик повів до кімнати, у якій на славу попрацювали дизайнери. Акуратні ліжечка-гойдалки, шпалери із веселим принтом, гігантські іграшки з великими і добрими очима. – Тобі подобається? От і чудово! До речі, це мені Настя підказала взятися за дитячу саме тепер, до…

– Настя? – я була щиро здивована. – А чому вона? Вона тут була? А чому ти не говорив мені про це?

– Ну, просто забув якось, – Роман на мить розгубився і, нахилившись до величезної черепахи, продовжив: – Ми з нею поверталися з Києва, розговорилися, і вона сказала, що облаштуванням дитячої може зайнятися її знайома дизайнерка, яка має гарні рекомендації. Я думав, що тобі сподобається.

Звісно, не сподобатися кімната моїх синочків мені не могла, однак у душі з’явилося невловиме незадоволення тим, що усе це робилося без мене. А ще – відчуття незрозумілої тривоги. Однак, готуючись знову в лікарню, я швидко забула про цю розмову і ці відчуття.

Наступні два місяці минули то в лікарні, то вдома. Однак якось я піймала себе на думці, що в лікарні мені значно краще. Там були лікарі, такі ж майбутні мамочки, як і я. А от удома… Удома дедалі частіше я була сама – Ромчик мотався між Україною та Ізраїлем, де останні тижні доживала його мама. Тим часом у нашій затишній оселі поралася абсолютно чужа жінка, в обов’язки якої входило прибирання, прання, прасування і готування їжі.

– Ти б ще собі гумову ляльку купив, – пожартувала якось я. – Щоб повний комплект був.

– А ти думаєш мені легко? – Роман тоді повернувся після важливих перемовин, трішки випивши, і в його голосі я вловила невдоволення і злість. – Я місяцями без тебе, бо тобі не можна. А я… я хочу любощів, невже ти не розумієш?

Списавши оті слова на алкоголь і втому чоловіка, я допомогла йому роздягнутися і лягти у ліжко. Через декілька хвилин чоловік захропів, а я почувалася зле.

До самих пологів я лежала в лікарні, а звідти вийшла, ступаючи обережно, щоб не розбудити немовлятко, яке ніжно пригортала до грудей. Інше дитя медсестра акуратно передала Романові. Ступивши до оселі і поклавши діток на ліжко, я почувалася найщасливішою в житті. Проте щастя  тривало до першого генерального прибирання, яке я затіяла, ледве набравшись сил після пологів. Перестеляючи постільну білизну у нашій спальні, я побачила золоту підвіску. Хитро переплетені завитки обплітали яскравий рубін. Мої руки враз затремтіли, а в ногах з’явилася така слабкість, що я аж сіла, ні – впала на край ліжка. О Боже! Та це той самий кулон! Я його замовляла на день народження Насті у відомого ювеліра. Невже? У пам’яті промайнули картини невдоволення Роми відсутністю статевого життя, відмовками приїхати до мене Насті. Серце почало шалено битися у грудях, наче бажаючи вистрибнути звідти, а душа – її терзали, розриваючи на частини мої здогадки… Настя на мої дзвінки не відповідала, і я заридала. Завила, наче поранена вовчиця. Слова циганки здійснилися: найрідніші люди мене зрадили.

Того вечора Роман приїхав п’яним. Сказав, що святкував із друзями народження синів, а коли я, плачучи, розповіла про прибирання і показала підвіску, то почав кричати, що нічого було починати те прибирання.

– Я – живий чоловік, і ти повинна те, що сталося, зрозуміти, – кричав він. – Так, я привозив її сюди декілька разів. Переспали, і все. Тебе ж я люблю. І діток наших люблю. А підвіску викинь і забудь.

Наливши собі коньяку, він випив ще і пішов спати. Я ж залишилася на кухні. У моєму серці росла ненависть і злість на чоловіка і подругу. Як вони могли? Як?

Від пережитого я потрапила до лікарні з нервовим зривом. Ні Роман, ні Настя мені навіть не зателефонували. Наче мене й на світі уже не було. Я ж слухняно виконувала усі вказівки лікаря, бо хотіла до дітей.

– Яно, я знаю, чому ти опинилася в дурці, – заговорив до мене Діма, наш сисадмін, який, як виявилося, і дотепер мене кохав. Його прислав Роман після дзвінка лікаря, що мене можна забрати додому. – Через Настю і Романа. Вони обоє не гідні тебе. Настя… ота сука всім про це розповідає. Хочеш, Яно, хочеш ми покараємо їх? Я можу перерізати гальмівний шланг у машині, і тоді…

– Переріж, – погодилася я, відчуваючи, як його слова здійняли бурю ненависті у моїй душі. – Переріж, і нехай тоді Господь розсудить, хто більше завинив. Я три тижні не бачила дітей, а він навіть не приїхав. А вона, ти пам’ятаєш, як я не раз говорила, що Настя для мене, як сестра, а вона ж виявилася гадюкою, яка спершу заповзла у наше ліжко, а потім і в серце мого чоловіка.

– Я завжди кохав тебе, Яно, і знай, що заради тебе я готовий на все, – відповів він. – І я покараю тих, хто так підло з тобою вчинив… І того кобеля, і ту суку.

– Покарай їх, Дімо, покарай, – не замислюючись над його словами, погоджувалася я. – Обов’язково покарай. А де мої діти? Ти не знаєш?

– Настя знайшла для них няню, – відізвався він. – То вона за ними й дивиться.

Через три дні Роман і Настя розбилися на околиці міста. Не змігши зупинити авто, вони зірвалися з моста. Потім експерти казали, що моя «сестра» була з оголеними грудьми, а в чоловіка була розстебнула ширінка. У роті Насті виявили сліди сперми. Високі міліцейські чини допитували усіх, намагаючись встановити, хто міг перерізати гальмівний шланг, чи були в Романа вороги.

– Кажуть, що це зробили заздрісники, яким не подобалося, що бізнес Романа Михайловича процвітає, – розповідала Ніна Георгіївна, та сама домробітниця, яку найняв Роман для прибирання оселі і яка до пенсії працювала у бухгалтерії підприємства. – А ще на фірмі трапилася одна біда. Дмитро Голубов, системний адміністратор, помер вночі від обширного інфаркту… Ой, я ж забулася, що там кашка вариться. Зараз, пані Яно, обідатимете, бо ж не можна так – нічого не їсте, не п’єте. Розумію, що горе, але ж ви про діток хоч подумайте.

Я мовчки кивнула… Вона навіть і не здогадувалася, що лише вони – мої синочки, мої голуб’ятка – тримають мене на цьому світі.

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Розповідь Яни К. записала Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Життя, кохання
В тему

Останні матеріали