Життя

Дівчина, до якої Шевченко заслав сватів, збожеволіла, а остання з наречених ридала в Тараса на могилі

Дівчина, до якої Шевченко заслав сватів, збожеволіла, а остання з наречених ридала в Тараса на могилі

Кохання 35-річної княжни Варвари Рєпніної до Тараса Шевченка зародилося тоді, коли Кобзар, переїхавши з Петербурга до України, рік гостював у генерала Рєпніна (батька Варвари).

Аби зізнатися у своїх почуттях, дівчина спеціально написала художній твір, дала його почитати Тарасові – і «між рядками» освідчилася в любові. Проте її батьки, особливо мати, вважали, що колишній кріпак не пара їхній доньці. Тож Варвара, не вийшовши заміж за Шевченка, так і лишилася в дівках. Єдине, що їй лишалося, – дружнє листування, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Після Варвари місце в серці Шевченка займе селянка Феодосія. На час їхнього знайомства Тарас Григорович отримав посаду в Київському університеті, під час поїздки до рідної Полтавщини познайомився в селі Кирилівка з тамтешнім священником Григорієм Кошицею і… перейнявся глибокими почуттями до дочки панотця – Феодосії.

Читайте також

Закохався Шевченко так, що планував одружитися з дівчиною, навіть заслав сватів. Проте батьки не дозволили Феодосії поєднати долю з Тарасом. Після того, якщо вірити переказам, дівчина втратила розум і молодою пішла з життя.

Від заміжньої дами до 15-річної актриси

Втім для Тараса Григоровича життя тривало. Він не лише писав та малював, а й вів активну громадську діяльність. За участь у таємній організації – Кирило-Мефодіївському братстві – був арештований, відправлений у заслання в Орську фортецю (неподалік міста Оренбург, що на Уралі), де захворів на ревматизм. Потім були другий арешт і 7-річне заслання до Новопетровського укріплення (тепер це територія Казахстану). Та навіть там Шевченко знаходить кохання.

Агата Ускова (так було звати жінку) була заміжньою за комендантом Новопетровського укріплення. Тож, можливо, саме вона вплинула на те, аби солдатові-засланцю Шевченкові дозволили брати неподалік форту якісні глину, алебастр і творити барельєфи, серед яких – «Христос у терновому вінку» та «Іоанн Хреститель». Дозволили Шевченку й писати російськомовні повісті, першим цензором яких цілком могла бути все та ж дружина коменданта Агата Ускова.

Тривалий час приховувати почуття закоханим, звісно, не вдалося. Тож, коли укріпленням поповзли чутки про заборонені стосунки, а саму Агату звинуватили в тому, що вона наставила роги комендантові, пара припинила будь-які контакти.

І тільки в листах до друзів Шевченко писав: «Ця найпрекрасніша жінка для мене – справжня благодать Божа. Це одна-єдина істота, якою я захоплююся аж до поезії. (…) Це блискуча перлина у вінці творіння. Якби не це одне-єдине моєму серцю рідне, не знав би я, що з собою робити. Я покохав її високою чистою любов’ю, – всім серцем і всією вдячною моєю душею».

Звільнитися від гріховного кохання 43-річному Шевченку допомогли повернення із заслання та поїздка до Нижнього Новгорода, де серце митця розбиває 15-річна актриса Катерина Піунова.

Вона вразила Тараса схожістю з Оксаною Коваленко – тією самою кріпачкою, котру ще в юності любив Шевченко. З часом знайомство переросло в любов. Та настільки глибоку, що Тарас прийшов до батьків Катерини просити руки їхньої доньки. До нестями закохана юнка аж мліла, уявляючи, що завжди буде поруч із Тарасом.

Проте в батьків були інші плани на майбутнє їхньої дитини. Вони наказали Катерині вийти з кімнати. А Шевченку не відмовили прямо, проте назавжди зачинили перед ним двері їхнього дому.

43-річному кавалерові не лишалося нічого, крім ділитися своїм болем у щоденнику: «Випадково зустрів Піунову. Та в мене забракло духу вклонитися їй. А чи давно я бачив у ній майбутню дружину свою, ангела-охоронця свого, за яку ладен був покласти душу свою».

Не витримуючи душевних страждань, Шевченко їде до Петербурга, а Катя Піунова виходить заміж.

Підло використовувала, а потім ридала на могилі

Однак, як мовиться, клин клином виганяють. І під час гостин у поміщиків Карташевських Шевченко помічає, а невдовзі й закохується у прислужницю Лукерію Полусмак.

«Не журюся, а не спиться Часом до півночі, Усе світять ті блискучі Твої чорні очі», – писав Тарас про 20-річну служницю. Засліплений пізньою любов’ю, він не хотів вірити, що юна красуня просто використовує його. Лукерія приймала від 46-річного Шевченка дорогі подарунки. Мріяла, що заміжжя з ним подарує їй розкішне життя, поїздки до Петербурга й Парижа. Та, коли стало ясно, що з Шевченком вона цього не отримає, Лукерія грубо відмовила Тарасові та вийшла заміж за перукаря-пияка.

Цей удар дівчина нанесла у вересні 1860 року, а вже у березні 1861-го Шевченка не стало.

Спершу його поховали в Петербурзі. У травні труну з останками викопали й залізницею перевезли до Москви, звідки пішим ходом доставили до Києва. У місті відбулося прощання з Кобзарем. Далі пароплавом труну перевезли до Канева на Чернечу гору.

А через 44 роки сюди прийде остання Шевченкова любов Лукерія. 65-річна вдова у книзі записів занотує: «13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись на мене, як я каюсь».

Чи не всі жінки, які свого часу відмовили Шевченку в одруженні, потім розкаювалися й зізнавалися: не роздивилися в Тарасові генія. Тож тим паче не могли вони уявити, що колись на честь Шевченка у 35 країнах світу постануть пам’ятники, загальна кількість яких сягне 1 тисячі 384-х. Жодна людина на планеті не була удостоєна такої кількості монументів.

Нині найбільше їх встановлено на Прикарпатті (майже пів тисячі). Найвищий пам’ятник встановлено у волинському місті Ковелі (висота скульптури – 9,5 м плюс висота постаменту – ще 10,5 м), а найбільш віддалені пам’ятники Шевченку височіють у китайському Пекіні, столиці США Вашингтоні, бразильському Буенос-Айресі та австралійській Канберрі.

Та ще вагомішими, ніж пошанування, лишаються слова Шевченка, котрі є для нас актуальними навіть зараз, через 175 років:

«Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!» (поема «Кавказ», 1845 р.)

Цікаві факти про Кобзаря

  • За діяльність, спрямовану проти царської влади, Шевченка тричі арештовували, впродовж 10 років він був солдатом і не мав права писати й малювати.
  • У книзі «Кобзар» Шевченко 630 разів використав слово «Бог».
  • На вірші Шевченка написано 56 романсів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів і 3 кантати.
  • Поезію Тараса перекладено більше ніж ста мовами світу. Серед них – японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів зроблено польською, англійською та російською.
  • Упродовж двох останніх років життя Шевченко на прохання шанувальників уподобав фотографуватися. Завдяки цьому залишилося 11 світлин Кобзаря.
  • Світовий рекорд завдяки Тарасові Шевченку встановив українець Микола Сядристий. Він примудрився створити книгу «Кобзар» розміром пів міліметра квадратного! Обкладинку книги майстер виготовив із пелюстки безсмертника, сторінки зшив павутиною, а щоб перегортати сторінки такої книги, треба користуватися волосинкою із загостреним кінцем.

Оксана Бубенщикова

 БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: поезія, Долі, кохання
В тему

Останні матеріали