Іще з минулого літа по всьому Івано-Франківську майоріли оголошення, повз які важко було пройти повз. Розклеював оголошення русявий хлопчик Богдан. І на кожному з аркушів паперу хлопчик написав: «Зникла мати. Залишила семеро дітей». А знизу допис: «Хто допоможе знайти маму – винагорода 200 гривень».
Куди ж поділася мама? Із ким лишився батько? І яка доля дітей, яких у сім’ї зростає аж семеро, а найменшому хлопчику – лише рік і три місяці? - йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
Сварки почалися після загибелі сина
Коли Ольга та Василь Ленюки одружилися, якихось серйозних проблем у шлюбних стосунках не мали. Проте десять років тому в сім’’ї сталася біда...
– Мені тоді було чотири роки, а моєму тоді ще живому братику – два, – зі слізьми на очах розповідає Богдан. – Ми всі тоді грали у футбол, а Русланчик сказав, що йде мити руки, і попрямував до річки. Ми не бачили як, але він упав у воду. Через трохи я побачив, що Руслан лежать у воді. Спустився до річки і витягнув його. Та Русланчик уже був неживий…
Після трагічної загибелі хлопчика шлюб Ольги й Василя почав «розсипатися» на очах. Чоловік постійно докоряв дружині, що то вона недогледіла дитини. Дружина, якій і так було боляче від утрати сина, не знала, куди втекти від гірких думок. Тож, аби якось полегшити душевні страждання, Ольга почала випивати. Бувало, Василь піде на роботу, а Ольга – за чарку. Чоловік увечері повернеться, побачить, що дружина не твереза, і давай виховувати кулаками. І так тривало не один рік.
А потім у родину знову постукала біда.
– Ще один мій братик захворів. В нього була дуже висока температура. Його забрали до лікарні. Поклали в реанімацію. Але мама покинула його, пішла пити, і братик помер, – розповів Богдан і знову не зміг стримати сліз.
Після того життя Ленюків перетворилося на справжнє пекло. В домі – постійні сварки, бійки. Діти все це бачили. Тож соцслужби позбавили Ольгу материнських прав через пиятику, а Василеві дали попередження: якщо ситуація не виправиться, дітей заберуть і в нього.
Отримує по 16 тисяч гривень, а діти голодні
Тим не менше, подружжя продовжувало жити в офіційному шлюбі. Як розповіла Василева теща, зять і далі знущався над її дочкою, бив. А ще змушував Ольгу народжувати дочок і синів, аби мати більше грошей. Жінка терпіла, плакала, втікала, через якийсь час верталася. Подружжя домовлялося жити «по-людськи», та невдовзі знову поверталося до пиятик, бійок та скандалів. Ольга знову йшла з дому, знову поверталася. А одного дня (було це ще влітку) як пішла, так і з кінцями.
Як розповів їхній 15-річний син Богдан, причиною сварки стала мамина любов до оковитої.
«Татові набридло, що мама щодня і щовечора пила. Він її сварив, казав: «Не пий». А мама все одно пила. І от тепер її взагалі нема, – розповів хлопчик. – Нам дуже тяжко без мами. Ми всі її шукали. І старший мій брат, Віталик (йому вже 17 років), придумав написати оголошення. Я з татом поїхав до Івано-Франківська і, де міг, порозклеював ці оголошення. А оскільки в нас зосталися тільки 200 гривень, ми вирішили подарувати ці гроші тому, хто допоможе нам знайти маму».
До хлопчика тоді телефонувало чимало людей. Проте ніхто з них не знав, де та горе-мама. І Василь разом із сімома дітьми, як могли, давали собі раду. 17-річний Віталик, аби заробити більше грошей, пішов на роботу. 8-річна Вероніка (єдина дівчинка в сім’ї) доглядала за наймолодшим, Тарасиком. В обов’язки 15-річного Богдана входило готувати їсти. Хоча меню дітей – то були макарони, картопля і яйця.
І при цьому діти мали бабусю, Любов Івасишин, яка знала про відсутність мами, але не провідувала й не помагала своїм онукам.
– А як їм поможу? – дивується баба Люба. – Де Ольга – я не знаю. За дітьми дивитися я не маю часу, бо торгую на базарі. І Василь сам винен: він постійно бив мою дочку. На початках Оля втікала від чоловіка до мене. Але Василь серед ночі приходив, за комір її витягував і прямо на площадці лупцював. Тому останнім часом дочка переховувалася в інших місцях. Яких саме – вона мені не казала.
Заради об’єктивності варто зауважити, що й сам Василь – далеко не ідеальний батько. Діти брудні, голодні, носять обдертий одяг. І це при тому, що кожного місяця держава виплачує Василеві по 16 тисяч гривень, аби він забезпечив малюкам нормальні їжу, одяг та умови проживання.
Попри те, що Василь ніде не працює і не тримає корови, в будинку – безлад та повна антисанітарія. В туалет навіть зайти страшно. Батько не подбав навіть за те, аби купити дітям зошитів у школу, а 15-річний не вступив на навчання до ПТУ тільки тому, що батько не допоміг синові виготовити документи.
Лупцював, навіть коли ходила вагітна
Втім, звісно, найбільше дивує ставлення до дітей їхньої матері – Ольги Ленюк. Як могла вона – мати – ось так просто покинути напризволяще шістьох синів і доньку?
Тож, коли про всю цю ситуацію довідалися журналісти проєкту «Стосується кожного», вони таки відшукали Ольгу, й ось що вона розповіла:
– Василь – то страшна людина. Він лупцював мене завжди, навіть коли я ходила вагітна. Він бив дітей. Бувало, схопить дитину за одяг, до стіни припне і тягне до землі, – зізналася жінка.
За Ольгу, яку Василь звинуватив у постійній пиятиці, заступилася волонтер Надія Мацевко, яка вже не перший рік допомагає цій сім’ї.
– Ще коли Ольга жила з дітьми і чоловіком, ми тричі приїздили до них додому без попередження. Так-от, усі три рази Ольга була твереза, в домі було чисто, їсти було зварено, діти доглянуті. Але кожного разу Оля була в синцях через побої, – відверто сказала Надія Мацевко. – Я просила її розповісти мені правду, аби я допомогла. Проте Оля була так залякана Василем, що боялася навіть слово проти нього сказати.
– І так само через страх, що в мене полетить як не ніж, то сокира, я не провідувала дітей увесь той час, відколи втекла від Василя, – додала Ольга. – Коли я побачила оголошення, що мої діти шукають мене і обіцяють винагороду 200 гривень, одразу зателефонувала до сусіда, розпитала, як мої малі. Сусід сказав: «Василь дітей кругом хати ганяє! Матом їх криє! Діти голодні і бігають до мене їсти! Вертайся». І я би прийшла до них. Але знаю, що Василь мене приб’є.
Тож, замість думати, як рятувати дітей, Ольга пішла іншим шляхом – знайшла… нового чоловіка, молодшого на 11 років.
«Я не проти: забирайте дітей!»
– Ми познайомилися з Назаром у кафе. Я чесно йому розказала, що маю сімох дітей і через побої чоловіка покинула дім. Назар мене пошкодував, запропонував пожити в нього. Того ж вечора познайомив мене зі своїми мамою та сестрою. Вони мене дуже гарно прийняли, бо вже давно хотіли, аби Назар знайшов собі наречену. І так я залишилася в них жити, – розповіла Ольга. – В новому домі мені дуже подобається: спокійно, комфортно. Вперше за стільки років я почуваюся жінкою. Єдине, що крає серце, – відсутність дітей. Тому ми з Назаром плануємо одружитися і забрати дітей до нас.
– Я знаю, що діти – це велика відповідальність. Але я до цього готовий. Роботи не боюся, працюю будівельником. Тому буду радий, коли ми всі станемо жити разом, – розповів Назарій Марковецький.
Цікаво, а як до такого поставиться Василь? Погодиться чи буде боротися за своїх дітей?
Коли діти вперше після розлуки побачили маму з новим чоловіком, коли почули, що вона жила собі, горя не знала, поки вони вдома голодували, то навіть не схотіли до неї підійти і обійняти. А наймолодший, Тарасик, якого Ольга взяла на руки, плакав доти, доки його не забрав до себе тато. І тільки позиція Василя після почутого і побаченого шокувала. Він спокійно підійшов до коханця своєї дружини і заявив: «Ти, чоловіче, ні в чому не винний. І якщо вже ви з Ольгою прийняли таке рішення, то я не проти: забирайте дітей. А я буду помагати».
От тільки чи погодяться діти піти до матері, яка їх так легко покинула? І чи дозволить Служба у справах дітей віддати шістьох хлопчиків і дівчинку жінці, яка позбавлена материнських прав?
Швидко і законним способом усе це організувати точно не вийде. Але з часом усяке може статися…
Ксенія Покровська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
