В центрі уваги

Роман Бондарук: «Луцьк потребує мера, який поведе його до розвитку, а не слухатиме вказівок патрона»

Роман Бондарук: «Луцьк потребує мера, який поведе його до розвитку, а не слухатиме вказівок патрона»
Роман Бондарук

«Лучанам хочуть «впарити» фальшивого мера, який слухає вказівки свого патрона», – саме так вважає віцепрезидент Всеукраїнської ради голів ОСББ Роман Бондарук. Він, як один із кандидатів на крісло очільника міста, пропонує лучанам альтернативу – незалежного від вказівок збоку керівника, який чітко бачить і знає, в якому напрямку рухатися, і має чітко сформовану стратегію розвитку міста. Пам’ятаймо, на кону – доля Луцька і його мешканців. А помилковий вибір може дорого вартувати...

Про проблеми Луцька і шляхи їхнього вирішення – у розмові з Романом Бондаруком:

– Усі ми родом із дитинства. А яким воно було у Вас?

Я народився у 1979 році. Перші пів року мого життя  пройшли у Жидичині, бо мій батько звідти родом. У цьому селі є славетний монастир, тому в мене є своєрідне духовне батьківство з Жидичином. І ця громада, як ми знаємо, приєднується до Луцька. У 1980 році мої батьки переїхали жити до Луцька,у Старе місто, і фактично усе своє дитинство і юність я прожив там. І це, направду, був прекрасний час.

Тоді часи були інші, і дитинство було інше. Батьки постійно були на роботі, а діти– весь час на вулиці, не так як зараз – у ґаджетах. Я з друзями проводив багато часу біля Стиру, в нас там були свої схованки. Ми першими потрапили у підземелля під костелом Петра і Павла. Це прекрасні тащасливі спогади про дитинство. Замок, парк… Це зараз ми маємо сучасний парк, а раніше там були зарості, де ми перевтілювалися вказкових героїв. Тому Старе місто для мене – найрідніший куточок Луцька, до речі, моя мама там проживає і досі.

Я пам’ятаю кірху, яка ще була геть зруйнованою. Там ми теж бавилися. Спорткомлекс «Динамо» – там колись була секція байдарок і каное, де ми займалися і проводили багато часу. Одне слово, є що згадати.

– Де навчалися?

– У школі №3. До речі, моя мама теж там навчалася, і її перша вчителька була і моєю першою вчителькою. Після школи я вступив у наш луцький виш, на економічний факультет. У 21 рік одружився і переселився в центр міста – на проспект Волі.

– Коли і чому вирішили пов’язати своє життя з політикою?

– У міськраду як депутат я потрапив у 2010 році, хоча моя політична діяльність почалася дещо раніше – я спробував свої сили перший раз після Помаранчевої революції. Тоді я йшов у міськраду самовисуванцем, хоча був геть юним. Я тоді сам роздрукував свої фото на аркушахформату А4, написав на них свою програму і сам же ці агітаційки розвішував у місті.

Я йшов від Старого міста і, до речі, мав досить непогані результати – посів друге місце, але в міськраду не пройшов. Далі у 2008 році я був членом політбюро в «Батьківщині». І так,у 2010 році, як я уже сказав, потрапив у міськраду.

– Що найбільше запам’яталося зі свого депутатства, якою ідеєю Ви тоді найбільше «горіли»?

Тією ж, з якою я і сьогодні йду до людей. Маю на увазі модернізацію наших багатоквартирних будинків. Ми були першими в Україні, хто розробив програму розвитку ОСББ. І ця програма діє й досі. В ній передбачалосяспівфінансування з місцевого бюджету на капітальні ремонти: 10% тоді давали люди, 90% – місто. Саме тоді в міськраді я чітко зрозумів, чим можу допомогти власному місту, що можу робити для того, щоб воно розвивалося в позитивному напрямку. І якщо говорити про ЖЕКи, то це найбільш корумпована сфера, люди при владі найбільше відмивали коштів саме через такі комунальні підприємства.

Як наслідок – сьогодні ми бачимо, що 90% наших будинків зношені та потребують капітального ремонту. Ще в міськраді мені вдалося створити програмуз відшкодування відсоткової ставки з енергоефективних заходах у багатоквартирних будинках. Бо за що люди платять найбільше? За тепло, електрику і воду. А через зношені мережі більшість тепла просто іде в повітря, і люди платять просто за повітря. Сьогодні діє закон, учасниками написання якого є я і голова ОСББ Луцька Юлія Сабатюк, про енергоефективність будівель.

Тому в цьому напрямку вдалося здійснити реально багато, ми визнані не тільки в місті Луцьку, а й Європейським Союзом, нашу програму відзначила Єврокомісія. Всі наші звіти щодо впровадження енергоефективних заходів в Україні використовували міжнародні організації, вони ж і самі працюють за нашим прикладом.

– У 2013 році, якраз коли Ви були депутатом Луцькради, у місті запровадили електронну чергу в дитячі садочки. І саме Ви були одним з співавторів цього рішення, так?

– Так. Ви ж пам’ятаєте, як було раніше,– доки не даси «на лапу» директору дошкільного закладу, дитина туди не потрапить. І якщо сьогодні людина завчасно стала на електронну чергу, вона знає, її чадо точно відвідуватиме цей дитсадок. Ще одна з особисто моїх ініціатив – допомога хворим на цукровий діабет дітям. Ми зуміли безкоштовно забезпечити ці родини засобами, аби в домашніх умовах можна було виміряти рівень цукру в крові. І ця програма діє й досі.

– Лучани добре пам’ятають проблему з підприємством електротранспорту (ЛПЕ) – борги, збитковість, працівники без зарплати, страйки... Депутати домоглися звільнення директора, який довів це підприємство до межі банкрутства, але нещодавно ця людина знову стала на чолі ЛПЕ. Як це розуміти?

Так, ми тоді створили комісію, яка займалася нашим ЛПЕ. Більша частина автобусів уже не їздила. Ми мали жахливу ситуацію із заборгованістю, страйками. Але зуміли повернути всі автобуси на лінію, вирішили питання з «Богдан-Лізингом» і реструктурували борги. Потім ми додатково залучили кошти через виграні тендери на міські маршрути. Напрямки, які ми не могли забезпечити своїми маршрутами, віддали підприємцям. Звільнили директора, який безпосередньо був винний у тій складній ситуації,в яку потрапило підприємство.

Бо всі схеми відкатів – його рук робота. Ми викупили автобуси, закрили лізинговий договір, відновили повністю роботу підприємства. І, на жаль, зараз ця людина знову стала на чолі ЛПЕ. І це реально ставить під сумнів чесність керівництва міста. Щоб ви розуміли, якщо ми тоді на це підприємство в рік видавали від 2 до 3 мільйонів, то сьогодні видають 50!

– І при цьому проблема з транспортом у нас в місті досі не вирішена…

– Не вирішена ніяк. Транспортна проблема у місті – номер один. У нинішньої влади абсолютно немає розуміння налагодження співпраці з приватними перевізниками.

– Як тоді можна вирішити транспортну проблему в Луцьку?

У нас всі маршрути проходять через центр. На мою думку, центр міста потрібно розвантажити, поробити об’їзні дороги. Ще у 2014 році з міського бюджету виділялися кошти на розроблення нової транспортної схеми Луцька. Вона мала бути передбачена в новому генплані. Але ми сьогодні не маємо ні нового генплану, ні нової схеми транспортного руху. Ще гостріше це питання постане зараз, при приєднанні до міста сільських громад. Бо сьогодні люди з Княгининка на 33-й квартал добираються по півтори години. І пропозицій з вирішення цього питання немає, бо немає ряду документів.

– Якого мера, на вашу думку, потребує Луцьк? Чи потрібно, щоб він «на публіку» відкривав спортивні майданчики, дороги?..

– Те, що робиться за бюджетні кошти, не може бути заслугою керівника. Бо люди платять величезні податки. І найбільший податок у нас у місті, за рахунок чого воно живе, це податок з доходів фізичних осіб. Тобто звичайних людей, які працюють. А для чого вони платять податки? Для того, щоб у них була нормальна інфраструктура і всі послуги нормальної якості – транспортні, медичні, освітні. І це має бути автоматично, а не заслугою міського голови.

Це, взагалі, не його робота, а відповідних департаментів. Зроблені дорога і ліхтарі – на цьому піаритися, щонайменше,смішно. Заслуга мера – це тоді, коли в нас залучені інвестори, коли ми збільшуємо кожен рік на 3 – 4 тисячі робочих місць, коли лучани отримують кращі послуги в усіх сферах. А чи може хтось зараз показати реальну стратегію міста на наступні, приміром, 10 років? Ні. А куди ми рухаємося? Наше місто має бути промисловим чи туристичним? В якому напрямку ми маємо розвиватися. Завдання міського голови – об’єднати зусилля всіх і розробити стратегію міста на 20 років наперед і далі діяти згідно з цієюстратегією. У нього є 5 років, і він має чітко розуміти, що він має зробити за ці 5 років.

Для мене прикладом незалежного і рішучого мера був уже покійний Микола Романюк. Ми разом працювали в міськраді, і саме від нього я багато чому навчився, його принципи мені близькі. Він для мене є прикладом, як управляти містом, і я хочу продовжити розпочате ним. 

– Яким Ви особисто бачите наше місто, яка ваша власна стратегія розвитку?

– Наша стратегія чітка – від європейського двора до європейського міста. Сьогодні існують всі інструменти для того, щоб ми зробили Європу в кожному дворі, і це є моїм основним передвиборним гаслом, це те, над чим я працюю багато років у сфері ОСББ, про що ми уже говорили сьогодні. Якщо говорити про місто, то ми розуміємо, що воно точно не буде промисловим.

Тоді ми маємо розуміти, в якому напрямку працювати, аби воно було, наприклад, туристичним. А що ми за останні 3 роки зробили щодо туризму? В нас один з найстаріших замків в Україні. Ми могли б робити туристичні маршрути з поляками, литовцями, аби ми були у цій європейській туристичні карті. Старе місто – тут мало б вирувати життя: кафе, туристи, підприємці, які виготовляють і продають крафтові речі. Чи, можливо, наше місто має бути логістичним?

Ми маємо військовий аеропорт, цивільний, чому не зробити, аби там був логістичний центр між Європою та Азією? Але над цим потрібно працювати. А три ліхтарі відкрити – це не досягнення мера.

Вже сьогодні Луцьк збільшився на третину за рахунок приєднаних до нього ближніх ОТГ. Для багатьох громад це стало шоком, а Заборольська ОТГ досі судиться проти приєднання. Фактично, новий керівник міста повинен буде якось залагодити ці питання, знайти спільну мову з громадами…

– Так, але як розвиватися в новому складі – ніхто не знає. Розумієте, у 2016 році наші керівники пропустили той момент, коли з громадами потрібно було домовлятися. Люди поробили свої ОТГ, і, відповідно, нині маємо такі скандали щодо приєднання. Нинішня влада міста з ними не спілкувалася, вона не знає їхніх проблем, вона взагалі не знає, що робити з цими територіями. А там – перш за все люди! Тому одним з найголовніших завдань керівника, який прийде, – покликати всіх і вислухати. І тоді разом вирішити, яким шляхом іти далі і що їм можна запропонувати.

Якщо говорити про той же Жидичин, там є найперший створений монастир в Україні. Він був ще до хрещення Київської Русі. Це величезна історія. Там була церква, спалена монголо-татарами,уХVI столітті її відбудували. Була там і монаська броварня, де робили пиво. Це ж який можна проклаституристичний маршрут, а ще ж у нас є Олика! Можна зробити прекрасну туристичну атракцію, лиш потрібно на цьому зосереджуватися і працювати.

– Питання щодо Старого ринку, на вашу думку, вирішили правильно?

– Ми розуміємо, що є дві сторони цього питання. Люди, які призвичаїлись там продавати і купувати, і є люди, які вважають, що це місце потрібно очистити, зробити туристично привабливим. Але однозначно має бути консолідоване рішення, яке влаштувало б обидві сторони. Приміром, у мене є ідея створення там першого туристичного ринку, який поєднав би і продаж продуктів харчування, і сувенірної продукції. Туди ж можна залучити і людей з приєднаних територій, які продаватимуть щось із власного виробництва чи господарства.

Я впевнений, що є люди, таж облспоживспілка, яка готова інвестувати для того, щоб це місце модернізувати. Але людей потрібно було посадити за стіл переговорів. Не вийде це питання вирішити бульдозерами, боу 21 столітті – це не той метод, яким треба вирішувати питання. Питання щодо Старого ринку піднімалося ще у 2014 році, ія також був одним з ініціаторів щодо наведення ладу на цій території, проти нас тоді і виступало теперішнє керівництво.

– Міська рада стане відкритою для людей, якщо Вас оберуть мером, заберете звідти турнікети?

– Звісно, перше, що ми зробимо, – це заберемо звідти турнікети. Я взагалі не розумію, навіщо ховатися від своїх же людей. Якщо ви хочете розвиватися і щоб місто розвивалося – потрібно чути людей. Бо тільки люди дали вам владу, вони ж можуть її забрати. І, тільки залучивши їх до цієї влади, можна буде щось дійсно зробити. Тобто люди також мають брати на себе відповідальність за те, що робиться в місті. Громадськість однозначно має брати участь у вирішенні важливих справ міста. По-іншому ніяк.

– Ви активно займаєтеся спортом і навіть досягли непоганих результатів. Що для Вас дав спорт?

– У певний період я важив понад 100 кілограмів і якось для себе вирішив, що я ще молодий, і потрібно щось змінювати. По-перше, спорт стимулює, по-друге – дисциплінує. А без дисципліни нічого не досягнеш. Якщо ти дисциплінований у спорті, ти будеш дисциплінований  в усьому іншому. В тебе є мета – і ти до неї йдеш.

– На посаді мера просуватимете розвиток спорту в місті?

– Однозначно. Номером один для мене буде розвиток спортивної інфраструктури, тому що насправді її сьогодні в Луцьку немає. Сьогодні хаотично відкриваються спортивні майданчики, але зовсім немає стратегії розвитку наших спортивних дитячо-юнацьких шкіл. У більшості випадків ними керують пристосуванці, які отримують з бюджету кошти на комунальні послуги, на якісь ремонти, частину з них крадуть і частину приміщень використовують не за призначенням.

– Що б Ви ніколи не вибачили?

– Зраду…

– Основні ваші принципи…

– Чесність порядність, доведення справи до кінця.

– Ваша найбільша гордість?

– Сини. Одному 18 років, другому – 11.

– Що б Ви сказали лучанам, які мають зробити важливий крок і обрати очільника міста?

– Лучанам потрібно згуртуватися і зрозуміти: яким місто буде завтра або через 50 років, залежить лише від них. Вони мають усвідомити, що їм сьогодні хочуть «впарити» фальшивого мера, тому що не він приймає самостійних рішень. Як на мене, сьогодні найбільша проблема міста – це відсутність авторитетного лідера, який спочатку мав би слухати людей і тільки після цього приймати рішення.

А ми сьогодні маємо лідера чи керівника міста, який слухає свого «патрона». Тому, якщо лучани не хочуть далі жити в таких умовах, вони вже сьогодні мають згуртуватися і визначитися з тією людиною, яка поведе їх до розвитку.

– Дякую за розмову і бажаю Вам перемоги!

Ганна Лісова

Фото з архіву Романа Бондарука

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: луцьк, вибори, слуга народу, Фото
В тему

Останні матеріали