Уже багато років поспіль найсильніші і найбільш витривалі спортсмени світу змагаються між собою за звання «Залізний чоловік».
А допомагає їм у цьому чемпіонат із триатлону «IRONMEN» (в перекладі з англійської «IRON» означає «залізний», а «MEN» – «чоловік»).
Лучанин Роман Бондарук достойно представив Волинь на чемпіонаті України з триатлону.
Приємно, що й серед лучан є такі суперчоловіки. А в одного з них – лучанина Романа Бондарука – ми розпитаємо навіть про те, чого ніколи не розкажуть спортивні диктори. Отож…
– Пане Романе, 2 серпня ви з командою представляли Луцьк на чемпіонаті України з триатлону «IRONWAY». Що особливого було в цьогорічних змаганнях?
– На жаль, пандемія коронавірусу завадила учасникам із-за кордону приїхати до Харкова і позмагатися за звання «залізного чоловіка». Однак спортивні баталії, участь у яких узяли 450 спортсменів, не стали від того простішими. Кожен зі спортсменів мусив здолати 1,9 кілометра вплав, 90 кілометрів – на велосипеді і насамкінець пробігти ще 21 кілометр.
– За скільки часу Вам вдалося це зробити?
– Я ставив собі за мету подолати всі три дистанції за п’ять годин. Але завдяки професійним тренерським настановам мені вдалося пропливти, проїхати і пробігти ці 113 кілометрів за чотири години і 55 хвилин.
– Скільки потрібно готувати тіло до такого виснажливого змагання?
– Насправді до чемпіонату з триатлону спортсмени готуються від пів року до півтора. Та особисто в мене підготовка зайняла чотири місяці. Вона передбачала по два тренування щодня, які в середньому займали по три години. Якщо приплюсувати затрачений час, то виходить, що я плавав, бігав і крутив педалі впродовж 360 годин.
– Які секрети застосовуються, щоб організм витримував такі навантаження?
– Насправді важливими є багато факторів. Спортсмен повинен мати відповідні одяг та взуття, мати спеціальне харчування (адже організм спалює подвійну кількість енергії, водночас потребуючи подвійної кількості вітамінів, мінералів, білків та вуглеводів). Ну і, звісно, обов’язковим має бути психологічне налаштування.
– Які дистанції під час чемпіонату далися найважче?
– Біг. Бо це третій із етапів змагання, тож організм, відповідно, виснажений. А, крім того, біг потребує великих фізичних зусиль. Тому дуже важливо під час двох попередніх дистанцій (заплив та велокрос) не виснажити організму.
– А який особисто у Вас є внутрішній мотиватор, коли сил, здається, уже нема, але Ви все одно не просто наближаєтеся до фінішу, а й обганяєте суперників?
– Якщо змагаємося командою (як-от у Харкові), то стимулом стає здорова конкуренція виступити краще за товариша (ми перед змаганням навіть ставимо парі на результати). Якщо я виступаю сам, то поштовхом до перемоги є усвідомлення того, скільки часу й зусиль я і тренер потратили на підготовку до змагань. Ну, і в кожного спортсмена, думаю, є жага до перемоги. Причому перемоги не тільки суперника, а насамперед самого себе.
– Мабуть, у багатьох наших читачів виникло запитання: «А для чого це вам: витрачати стільки часу, сили, грошей і взамін отримати чергову медаль?»
– Учені довели, і я на собі переконався, що під час занять спортом в організмі виробляються гормони щастя – ендорфіни. Тож якщо одним у задоволення лежати на дивані чи сидіти в барі за чаркою, то мені в кайф – займатися спортом. Окрім того, я маю двох синів. Хочу, аби вони виросли справжніми чоловіками: сильними, цілеспрямованими, відважними. А, щоб від них чогось вимагати, я повинен виховувати їх власним прикладом.
– Тобто спорт – це не лише здоров’я, а й залізний характер.
– Безперечно! Він формує в дитини самодисципліну, лідерські задатки, вміння ставити мету і планомірно її досягати. Яку би сферу діяльності не обрала потім дитина, спорт допоможе їй досягнути будь-якої вершини. Тож я дуже хочу, аби Луцьк був не лише туристичною перлиною, а й центром спорту, здорового життя та успішних людей!
– Сподіваюся, що так воно й буде!
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
