Поради

Ворожіння може призвести до жахливих наслідків

Ворожіння може призвести до жахливих наслідків

«Ворожіння – досить страшна річ. Тільки ми цього не розуміємо, поки дійсно не зіштовхнемося з реальними наслідками. У мене була така історія, що згадуючи її, сама собі не вірю. Але це було!» – розповіла мені якось за чашкою кави знайома на ім’я Марина.

«Так, років у 17 вирішили ми з подружкою ворожити на святки. Вона поклала мене спати у свою кімнату, а сама пішла в іншу. Вдома також були її батьки – обоє професори з вищої математики, дуже серйозні люди.

Перед сном я пригадала все, що читала про способи ворожінь. І волосся гребінцем розчесала, а потім під подушку поклала, і перед дзеркалом зі свічкою посиділа, і сказала: «Наречений мій, ряджений, прийди до мене вбраний!» Не «приснися», як треба, а «прийди». І заснула спокійним сном, не вірячи у всю цю нісенітницю.

Ніч. Ще сплю, але вже відчуваю, що на передпліччі в мене лежить чиясь важка рука, і дуже гаряча при цьому, – я лежала на боці, повернута до стіни, укрита до шиї ковдрою. Я думала, що це тато подружки. Напевно, переплутав мене з нею, зараз побачить, що в мене волосся світле, і сам піде.

Лежу я так, а він усе не йде. Отут у мене вперше ворухнулося в грудях якесь негарне відчуття: «Чого він стоїть? Чого чекає?» І ось тут я зрозуміла, що це ніякий не тато, а мій наречений, якого я сама покликала…

Я від страху не повернутися, не поворухнутися не можу, лежу із заплющеними очима і починаю пригадувати тепер вже не види ворожінь, а всілякі молитви.

А потім ця істота почала голосно й часто дихати, сопіти і підійшла до ліжка. Я вся стиснулася. А «наречений» хотів, щоб я повернулася й подивилася на нього. Однак, може, через молитви не намагався мене повернути.

Це тривало досить довго, але раптом я зрозуміла, що в кімнаті більше нікого немає. Отут потрібно відзначити, що двері в кімнату жахливо скрипіли, а ліжко стояло біля них. Тож через двері ніхто не виходив. Просто все зникло.

До ранку я перебувала в стані «тільки не засни». Коли до мене в кімнату ввійшла подруга Женька, я накинулася на неї: «Ти що робила? Зовсім вже – так людей лякати?» У неї  «очі по п'ять копійок», нічого зрозуміти не може.

Але на цьому це все не закінчилося. Уже вдома щоночі зі мною почали відбуватися подібні речі протягом двох років як мінімум.

Якось не витримала, не могла більше так жити, тому пішла до церкви і розповіла усе знайомому священику. Він був шокований й пояснив, що тим ворожінням я викликала в наш світ якусь сутність, подарувавши їй надію. Вона думала, що потрібна мені, і тому приходила о 3-4-ій ночі, коли грань між нашим та іншим світом особливо тонка.

У церкву я бігала кожного дня, плакала, від усього серця просила прощення за те, що я не знала, що роблю через дурість й недосвідченість.

Чи треба говорити, що все скоро припинилося, хоча страх щоночі не давав спокою ще мінімум рік. Я не засуджую тих, хто ворожить, але сама одержала такий потужний урок і на своєму досвіді так переконалася в реальності іншого світу, що в мене відігнало бажання сунути туди ніс».

Ірина Белоцька

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему